Сторінка 4 з 8
поміщицьких полях за десятий сніп. Два тижні тривала боротьба. Поміщики найняли робітників інших районів, але страйкарі виставили свої пости і не допустили штрейкбрехерів до роботи. Тоді печеніжинський староста звернувся з просьбою до намісника прислати для збору врожаю в'язнів. Тільки так вдалося поміщикам зібрати врожай.
Внаслідок хижацьких методів експлуатації родовища видобуток нафти в околицях Печеніжина скорочувався, водночас зменшувалося виробництво нафтопереробного заводу. На підприємстві працювало тільки 112 робітників. У 1912 році в селищі налічувалося всього 12 промислових підприємств, у яких працював лише 181 робітник.
Надлишок робочої сили забезпечував капіталістам нещадну експлуатацію. Робочий день тривав 12 годин на добу. Промисловці запроваджували поденну систему оплати праці від 1,2 до 5 крон для дорослого робітника. Цих грошей ледве вистачало на нужденне прожиття.
Перша світова війна завдала великих страждань трудящим. Частину жителів Печеніжина власті евакуювали до різних районів Австро-Угорщини, а майно їх реквізували на військові потреби. Десятки мешканців за симпатії до росіян в лютому 1915 року було арештовано і відправлено до концентраційного табору в Талергофі. Під час війни містечко тричі переходило з рук у руки. Внаслідок цього понад 90 будинків згоріло, 250 - зруйновано. Населення Печеніжина зазнало збитків на 5 мільйонів австрійських крон.
Перебування російських військ в Печеніжині справляло революціонізуючий вплив на жителів. Чимало солдат відверто засуджували війну, царизм, експлуататорські порядки. Солдати-більшовики поширювали серед населення революційні ідеї. Староста Печеніжина в донесенні воєводському управлінню писав, що російські війська викликали в трудящих Печеніжина ненависть до уряду та пануючих класів.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції, встановлення Радянської влади на Україні мали вирішальний вплив на піднесення класової і національновизвольної боротьби на Покутті. В липні 1918 року робітники нафтових промислів Печеніжина і Слободи-Рунгурської оголосили страйк солідарності з страйкуючими робітниками Борислава і Дрогобича. Вони вимагали підвищити заробітну плату на 50 проц. Очолювали страйкарів Мафтієвич і Євчук.
На боротьбу піднімалося й нужденне селянство. В цей час печеніжинці поверталися після евакуації з Чехії, Словаччини, Угорщини і Австрії. Селяни не мали чим обробляти занедбані землі, нічим було їх засівати. Населення голодувало, а «убога частина гуцулів вмирала з голоду». У вересні 1918 року власті повідомляли з Печеніжина, що серед селян розповсюджуються відозви із закликами боротися за приєднання Галичини до Радянської України.
Трудящі Печеніжина виступали проти буржуазно-націоналістичної влади уряду ЗУНР. 24 квітня 1919 року застрайкували робітники нафтопереробного заводу. Страйк, як повідомляв журнал «Народ», тривав протягом тижня. Робітники добилися 8-годинного робочого дня та підвищення заробітної плати.
В травні 1919 року Печеніжин загарбали польські окупанти. Колишні військовополонені, що повернулися з Росії, С. Сметанюк, Ю. Білецький, В. Грабовецький, Ю. Диблюк та інші сформували загін з 400 чоловік і почали збройну боротьбу. 24 травня повстанці розгромили загін польських окупантів, захопили автомашину і 27 гвинтівок. Та саме в цей час до Печеніжина вступили румунські війська, союзники шляхетської Польщі, які жорстоко придушили повстання. На окупованих землях запровадили терористичний режим.
Трудящі Печеніжина чинили опір окупантам: відмовлялися виконувати військову повинність, бойкотували постанови польського уряду, не виконували розпоряджень місцевих органів влади.
Революційна боротьба трудящих Печеніжина стала більш організованою після утворення в серпні 1921 року Коломийського окружкому КПСГ. Поліція з Печеніжина повідомляла 14 листопада 1921 року, що комуністичний рух набрав великої сили: «...навіть ми тут у забитому гірському містечку відчуваємо його піднесення».
Вибори до сейму і сенату в 1922 році біднота Печеніжина зустріла масовим бойкотом. Незважаючи на застосування військової сили (в Печеніжині був
Дивиться також інші населені пункти району: