Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Печеніжин

Сторінка 5 з 8
розміщений батальйон солдатів), з 44 тис. виборців повіту брали участь у виборах тільки трохи більше 4 тис., а за урядову кандидатуру було віддано лише 12 голосів8.
Комуністи швидко поширили свій вплив на читальню «Просвіти», товариство «Сільський господар», керували профспілковим рухом. Велику роботу серед трудящих Печеніжина та навколишніх сіл вели члени Коломийського
окружного комітету КПЗУ Юліан Гросс, Іван Рубич, Осип Ванкевич, комуністи Василь Козяк, Микола Горішний та співчуваючі їм М. Д. Самокишин, В. В. Майданський, Іван Чупрей, А. Г. Чупрей, Д. В. Чемерис. Член окружкому П. Д. Остафійчук організовував гуртки «Сельроб-єдності» у Печеніжині і селах повіту.
Під впливом комуністичної пропаганди та агітації зростала класова свідомість трудящих і їх політична активність. Коли в грудні 1922 року польський уряд оголосив призов до війська, із 139 приписників з'явилося на призовний пункт лише 45 чоловік. Це було яскравим виявом протесту проти окупаційного режиму. Робітники об'єднувались у профспілки і організовано виступали на боротьбу з капіталом. 24 квітня 1924 року робітники нафтопереробного заводу оголосили страйк, вимагаючи поліпшити умови праці, підвищити зарплату. Промисловці були змушені поступитися. Але у вересні 1924 року нафтопромисловці знизили заробітну плату і намагалися ліквідувати поділ робітників на кваліфікаційні групи. У відповідь на це 16 вересня 1924 року робітники нафтової промисловості Прикарпаття, в т. ч. і печеніжинці, оголосили страйк, який охопив 4-5 тис. чоловік. Страйком керувала робітнича рада басейну. Тільки 24 вересня властям вдалося силою зброї придушити страйк.
За часів окупації становище трудящих Печеніжина невпинно гіршало. Біднота емігрувала, лише 1920 року з селища виїхало 72 чоловіка. їздили печеніжинці
1 на тимчасові заробітки. Так, 1925 року на лісових промислах у Румунії, Чехословаччині, а також і в Польщі працювало понад 400 мешканців Печеніжина.
В 1935 році з 7,1 тис. жителів Печеніжина в сільському господарстві було зайнято 4,4 тис. чоловік (62 проц.), в промисловості - 1,3 тис. чол. (18 проц.), в торгівлі - близько 500 чол., на транспорті - 200 чол. і в інших галузях - до 700 чоловік. У містечку налічувалося 6 кравецьких, 10 столярних, 6 шевських та
2 колісні майстерні, 5 водяних млинів, ткацька майстерня, 4 кузні. Переважну більшість населення становила селянська біднота. 1248 дворам належало від 0,25 до 1,5 га землі. Ця категорія селян постійно збільшувалася. Вони ледве животіли - їх душили борги та лихварська кабала.
Селяни платили поземельний, державний, подорожній, шкільний, страховий та інші податки. Навіть за очистку димарів від сажі потрібно було заплатити 30 грошів на рік. В 1935 році 1248 дворів Печеніжина сплачували 18,8 тис. злотих податків. Безземельні та малоземельні селяни були дешевою робочою силою для поміщиків і буржуазії. Водночас знайти роботу поза своїм господарством ставало важче. Промисловість селища забезпечувала зайнятість лише 18 проц. населення. Внаслідок скорочення видобутку нафти в Слободі-Рунгурській 1928 року закрито нафтопереробний завод у Печеніжині. Через економічний занепад Печеніжина в 1929 році було ліквідовано й повітове староство, а Печеніжин і навколишні села приєднано до Коломийського повіту.
У 1931 - 1932 рр. в приміщенні нафтопереробного заводу фірма «Піляк» налагодила деревообробне виробництво. Тут у 5 цехах працювало 114 робітників та близько 30 чол. було зайнято сезонно.
В період світової кризи 1929-1933 рр. загострилися як класові, так і національні суперечності. Для полонізації українського населення створювалися різні шовіністичні організації: «Стронніцтво людове», «Сокул» тощо.
На початку 30-х років у Печеніжині була державна семикласна школа, викладали тут польською мовою. Щоб запобігти ополяченпю своїх дітей, українці наймали вчителів і приміщення для т. зв. рідної школи. Власті переслідували вчителів рідної школи, намагалися не допускати збору коштів на її утримання. 1935 року в містечку діяла 4-класна школа. При читальні


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Печеніжин