Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Печеніжин

Сторінка 6 з 8
«Просвіти» був драматичний гурток, хор, духовий оркестр, футбольна команда. Містечко дедалі привертало увагу бага-
тьох культурних і громадських діячів. В Печеніжині бували такі видатні письменники, як Ольга Кобилянська, Ярослав Галан.
Комуністи та сельробівці піднімали трудящих на боротьбу проти фашистського режиму. Під час виборів до польського сейму в 1930 році за урядові кандидатури проголосувало лише 8 проц. виборців.

Коли мешканці Печеніжина дізналися про рішення Радянського уряду взяти під захист українців, вони ще до приходу Червоної Армії визволили в'язнів з печеніжинської тюрми, організували варту самоохорони, взяли під нагляд фабрику «Піляк», молочарню «Підкарпаття», куркульські споживчі кооперації «Єдність»
і «Будучність», банки, млини. 20 вересня 4939 року в містечку зібралося на мітинг 2,5 тис. чоловік. Голова Печеніжинського районного тимчасового управління Боруц ознайомив трудящих із зверненням командуючого Західним фронтом. Трудящі одностайно схвалили його. Зустріч Червоної Армії перетворилась у всенародне свято. Депутатами Народних Зборів Західної України від Печеніжина були обрані Р. М. Косар та В. Д. Лапчинський.
Печеніжин 1940 року став селищем міського типу, центром району. До селищної Ради було обрано 13 чоловік, зокрема активного діяча «Сельроб-єдності» О. Д. Котова, В. П. Грабовецького, В. В. Майданського (голова селищної Ради). Відразу почалося впорядкування селища.
Сільська біднота одержала близько 1500 моргів землі. По-новому загосподарювали трудящі Печеніжина. Під керівництвом партійної та комсомольської організацій створювались агрономічні гуртки, організовувалася взаємодопомога під час весняно-польових робіт. Зникло безробіття. В березні 1941 року створилася ініціативна група з 23 чол. для організації колгоспу.
За півтора року Радянської влади економіка Печеніжина значно зросла. Стали до ладу обозно-меблевий та цегельно-черепичний заводи, 4 промислові артілі та промкомбінат по виробництву товарів широкого вжитку.
З перших днів Радянської влади навчалися всі діти шкільного віку. Створено
2 дошкільні дитячі заклади. Було організовано навчання 290 неписьменних і відкрито середню школу для дорослих. Молодь селища вступала до лав комсомолу - в цей час виникло 17 первинних організацій. Комсомольці вели політмасову роботу серед населення, організували 12 гуртків художньої самодіяльності. Місцеві активісти, колишні члени «Сельроб-єдності» А. Г. Чупрей, І. К. Самокишин, комсомольці Д. А. Луцак, В. А. Чупрей, В. І. Василюк очолили боротьбу трудящих за соціалістичні перетворення в селищі.
В Печеніжинському районі були відкриті медичні заклади (2 лікарні, поліклініку, пологовий будинок, аптеку), в яких працювало 34 медпрацівники.
Та настала лиха година. Печеніжин 1 липня 1941 року окупували німецько-фашистські війська. Українські буржуазні націоналісти разом із загарбниками вчинили розправу над сільськими активістами. В гестапівських катівнях загинули І. К. Самокишин і В. В. Майданський. Всього гітлерівці стратили в селищі близько 2 тис. чоловік, вигнали на каторгу понад 1600 його мешканців. Грабунки й мародерство призвели восени 1941 року до великого голоду в Печеніжині. Померло багато людей.
Мешканці Печеніжина саботували розпорядження окупаційної влади, приховували продукти, псували посівні площі. Коли ж влітку 1943 року в околицях Печеніжина з'явилося партизанське з'єднання С. А. Ковпака, йому подавали всіляку допомогу. Постачали партизанам продукти харчування, здобували відомості про розміщення військ карателів.
Завдяки наступу військ 1-го Українського фронту 8 квітня 1944 року було визволено більшу частину Печеніжина. 25 квітня танки 11-го гвардійського окремого танкового полку 1-ї гвардійської танкової армії увірвалися до східної частини селища. Вдалим маневром танків і піхоти 310-го стрілецького полку 26 квітня селище було повністю визволено від ворога. В бою відзначилася рота гвардії старшого лейтенанта Сизоненка, яка знищила 5 гармат, близько 500 гітлерівців, захопила мінометну батарею та 500 полонених. Наприкінці квітня радянським військам


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Печеніжин