Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
страйки, демонстрації і мітинги робітників, вимагаючи передати владу Радам. У ряді сіл селяни розподіляли поміщицькі землі.
Влітку 1919 року буржуазно-поміщицька Польща, спираючись на допомогу Антанти, захопила західноукраїнські землі. А в квітні 1920 року вона розпочала інтервенцію проти Радянської країни. Цей агресивний акт
викликав нову хвилю революційного піднесення на Прикарпатті. Повстали селяни-гуцули багатьох сіл. Це повстання, за висновками польської адміністрації, мало «виключно більшовицький характер, йому сприяло все населення». З наближенням Червоної Армії підпільний ЦК КПСГ встановив зв'язок з радянськими військами і ЦК КП(б)У. Був розроблений план повстання, сформовано 12 озброєних загонів загальним числом у 1500 чоловік, які почали активні дії. Партизанський загін під проводом Федора Бекеша захопив ряд населених пунктів, де було встановлено Радянську владу. В районі Перегінського активно діяв повстанський загін, який очолював П. Климочко.
На захист інтересів трудящих Галичини рішуче виступав Радянський уряд. Подіями на західноукраїнських землях і, зокрема, діяльністю молодої Комуністичної партії Східної Галичини особисто цікавився В. І. Ленін. Під час роботи 11 конгресу Комінтерну він прийняв делегата Михайла Левицького (уродженця с. Явчого Рогатинського повіту), мав з ним розмову і зробив у його блокноті пам'ятний запис.
Влітку 1920 року Червона Армія, переслідуючи польських інтервентів, вступила на територію Східної Галичини. Частина Рогатинського і Галицького повітів була визволена воїнами 14-ї армії Південно-Західного фронту. Трудящі Прикарпаття палко вітали своїх визволителів.
У визволених районах почалося радянське будівництво, яке здійснювалося під керівництвом Галицького оргкомітету при ЦК КП(б)У і Галицького революційного комітету на чолі з В. П. Затонським. В. І. Ленін радив Галревкому «робити все, що можливо, щоб широкі маси робітників та біднішого селянства негайно і наочно відчули, що Радянська влада несе їм життя»б. Було організовано повітовий ревком у Рогатині та ревкоми у визволених селах. На виконання заходів Галревкому вони націоналізували підприсмства, встановлювали 8-годинний робочий день, забезпечували безробітних роботою, передавали поміщицькі і монастирські землі та маєтки селянам. Населення активно підтримувало ці заходи. «Організація,- повідомляв Рогатинський ревком,- ведеться дуже гарно, тому що народ нам сприяє». В. П. Затонський писав 6 вересня 1920 року В. І. Леніну: «Якраз там, де наш фронт відсувався назад, наприклад, район Галича, Рогатина спостерігається масове добровольчество, селяни з жінками і дітьми намагаються евакуюватись, хлопці вступають в ряди Червоної Армії».
У другій половині вересня 1920 року польські війська знову окупували Західну Україну і встановили жорстокий режим соціального і національного гноблення. На західноукраїнських землях було утворено 4 воєводства, в т. ч. й Станіславське.
Загарбані землі розглядались буржуазно-поміщицькою Польщею як аграрний придаток, вигідний ринок для збуту товарів метрополії й західних держав, від яких залежала економіка Польщі. В усіх галузях промисловості відчувалося засилля англійського, французького й американського капіталу. Як і раніше, переважали ті галузі, які забезпечували без значних капіталовкладень високі прибутки капіталістам, а саме: лісова, деревообробна, легка та харчова. Занепадало дрібне ремесло, зростало безробіття. 1933 року в Станіславському воєводстві було зареєстровано 8550 безробітних. Понад 83 проц. робітників заробляли менше життєвого мінімуму - 20 злотих на місяць. Важкі умови праці, злидні й голод були постійними супутниками робітничого класу Прикарпаття.
На селі зберігалися залишки феодалізму з їх основою - великим поміщицьким землеволодінням. На окупованих землях насаджувалися колоністи.
За офіційними даними польської статистики, на території краю з 1 млн. 392 тис.га землі поміщикам, куркулям та церкві належало 69,3 проц., а бідняцьким і середняцьким господарствам, які становили понад 94 проц. всіх господарств, лише 30,7 проц. Серед 241,4 тис. селянських господарств
Івано-Франківська область
Сторінка 13 з 29
Коли проти контрреволюційного уряду ЗУНР розпочалося Дрогобицьке повстання у квітні 1919 року, комуністи Прикарпаття організували в багатьох містахстрайки, демонстрації і мітинги робітників, вимагаючи передати владу Радам. У ряді сіл селяни розподіляли поміщицькі землі.
Влітку 1919 року буржуазно-поміщицька Польща, спираючись на допомогу Антанти, захопила західноукраїнські землі. А в квітні 1920 року вона розпочала інтервенцію проти Радянської країни. Цей агресивний акт
На захист інтересів трудящих Галичини рішуче виступав Радянський уряд. Подіями на західноукраїнських землях і, зокрема, діяльністю молодої Комуністичної партії Східної Галичини особисто цікавився В. І. Ленін. Під час роботи 11 конгресу Комінтерну він прийняв делегата Михайла Левицького (уродженця с. Явчого Рогатинського повіту), мав з ним розмову і зробив у його блокноті пам'ятний запис.
Влітку 1920 року Червона Армія, переслідуючи польських інтервентів, вступила на територію Східної Галичини. Частина Рогатинського і Галицького повітів була визволена воїнами 14-ї армії Південно-Західного фронту. Трудящі Прикарпаття палко вітали своїх визволителів.
У визволених районах почалося радянське будівництво, яке здійснювалося під керівництвом Галицького оргкомітету при ЦК КП(б)У і Галицького революційного комітету на чолі з В. П. Затонським. В. І. Ленін радив Галревкому «робити все, що можливо, щоб широкі маси робітників та біднішого селянства негайно і наочно відчули, що Радянська влада несе їм життя»б. Було організовано повітовий ревком у Рогатині та ревкоми у визволених селах. На виконання заходів Галревкому вони націоналізували підприсмства, встановлювали 8-годинний робочий день, забезпечували безробітних роботою, передавали поміщицькі і монастирські землі та маєтки селянам. Населення активно підтримувало ці заходи. «Організація,- повідомляв Рогатинський ревком,- ведеться дуже гарно, тому що народ нам сприяє». В. П. Затонський писав 6 вересня 1920 року В. І. Леніну: «Якраз там, де наш фронт відсувався назад, наприклад, район Галича, Рогатина спостерігається масове добровольчество, селяни з жінками і дітьми намагаються евакуюватись, хлопці вступають в ряди Червоної Армії».
У другій половині вересня 1920 року польські війська знову окупували Західну Україну і встановили жорстокий режим соціального і національного гноблення. На західноукраїнських землях було утворено 4 воєводства, в т. ч. й Станіславське.
Загарбані землі розглядались буржуазно-поміщицькою Польщею як аграрний придаток, вигідний ринок для збуту товарів метрополії й західних держав, від яких залежала економіка Польщі. В усіх галузях промисловості відчувалося засилля англійського, французького й американського капіталу. Як і раніше, переважали ті галузі, які забезпечували без значних капіталовкладень високі прибутки капіталістам, а саме: лісова, деревообробна, легка та харчова. Занепадало дрібне ремесло, зростало безробіття. 1933 року в Станіславському воєводстві було зареєстровано 8550 безробітних. Понад 83 проц. робітників заробляли менше життєвого мінімуму - 20 злотих на місяць. Важкі умови праці, злидні й голод були постійними супутниками робітничого класу Прикарпаття.
На селі зберігалися залишки феодалізму з їх основою - великим поміщицьким землеволодінням. На окупованих землях насаджувалися колоністи.
За офіційними даними польської статистики, на території краю з 1 млн. 392 тис.га землі поміщикам, куркулям та церкві належало 69,3 проц., а бідняцьким і середняцьким господарствам, які становили понад 94 проц. всіх господарств, лише 30,7 проц. Серед 241,4 тис. селянських господарств