Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розвиток української прогресивної культури на Прикарпатті поєднувався з революційною пропагандою, яку вели І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький та їх однодумці, зокрема Ганна Павлик - перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. Вони вивчали і поширювали твори К. Маркса і Ф. Енгельса. За пропаганду соціалізму в Коломийському повіті в 1877-1878 рр. було заарештовано 18 чоловік, серед них І. Франка. Під час тримісячного, перебування в коломийській тюрмі він написав ряд творів, зокрема вірш «Вічний революціонер».
У жовтні 1890 року І. Франко і М. Павлик організували радикальну партію, що мала багато прихильників на Прикарпатті. 1896 року лише в Городенківському повіті радикали мали 30 читалень. Популярними були редаговані
М. Павликом журнал «Народ» і газета «Хлібороб», які деякий час видавалися у Коломиї. На їх сторінках друкувалися твори членів групи «Визволення праці», а також М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, П. Грабовського, Лесі Українки. У 1892 році як додаток до журналу «Народ» було видано брошуру Ф. Енгельса «Соціалізм утопічний і науковий».
На прохання наддніпрянських соціал-демократів М. Павлик у Коломиї видав російською мовою «Ерфуртську програму». На початку 90-х років у Станіславі, Коломиї виникають робітничі товариства «Праця».
Виявляв інтерес до марксистських ідей на Прикарпатті і Лесь Мартович. У 1893 році він видав у Коломиї листівку з біографією і портретом Карла Маркса, у якій писав: «Роботні люди всього світу обходитимуть святочно сьогоднішній день Першого Мая. Від цього не відстрашить їх ніяка сила, ні супротивні заходи, бо вони тямлять на слова найбільшого мужа нашого часу і найщирішого їх защитника Карла Маркса: «Роботні люди всіх країн, єднайтеся».
Великий вплив на пожвавлення визвольного руху на Прикарпатті мали газета «Искра», праці В. І. Леніна «Що робитиЛ, «Крок вперед, два кроки назад», «До сільської бідноти» та інші революційні видання. Боротьба набирала все гострішого характеру. Всюди проходили страйки, робітничо-селянські віча. За прикладом робітників все частіше проти гніту виступали селяни.
Революція в Росії 1905-1907 рр., ще більшою мірою сколихнула народні маси. Під її впливом робітничі й селянські виступи на Прикарпатті ставали політично зрілішими. В січні-лютому 1905 року в Станіславі, Коломиї та інших містах краю відбулися масові мітинги й демонстрації робітників за участю селян під лозунгами: «Геть царизм!», «Хай живе російська революція!». Страйки і демонстрації трудящих були в день Першого травня і восени 1905 року. Весною 1906 року жителі села
Сопів Коломийського повіту на зборах прийняли резолюцію, в якій стверджували свою солідарність з робітниками. Для керівництва страйками в багатьох селах Рогатинського, Долинського і Калуського повітів обиралися комітети, поширювалися відозви з вимогою підвищити плату за роботу в поміщицьких маєтках, запровадити загальне виборче право.
Серед найбільших виступів 1908-1914 рр. були страйки робітників шкіряного заводу в Кутах, будівельників у Станіславі, селян у Рогатинському, Тлумацькому та Коломийському повітах.
Перебування В. І. Леніна в Західній Галичині у 1912-1914 рр. викликало новий приплив революційних сил у трудящих. В. І, Ленін цікавився життям краю, у своїх виступах і статтях з національного питання засуджував теорію «культурно-національної автономії» буржуазних націоналістів. Саме тоді він проголосив слова, які стали дороговказом у житті українського народу: «При єдиній дії пролетарів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови». Під час перебування в Галичині В. І. Ленін і И. К. Крупська брали участь в діяльності «Союзу допомоги політичним в'язням». Серед членів організації булочимало жителів Східної Галичини, зокрема вчитель Людвіг Вершлер із Станіслава.
Івано-Франківська область
Сторінка 11 з 29
театр, що набув великої популярності серед населення. У Станіславі й Коломиї виступали композитор М. Лисенко, артисти М. Садовський, М. Заньковецька, С. Крушельницька, О. Мишуга. На Прикарпатті довгий час жили і працювали українські фольклористи й етнографи В. Гнатюк, Ф. Колесса, художник І. Труш та інші діячі української культури. Розвиток української прогресивної культури на Прикарпатті поєднувався з революційною пропагандою, яку вели І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький та їх однодумці, зокрема Ганна Павлик - перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. Вони вивчали і поширювали твори К. Маркса і Ф. Енгельса. За пропаганду соціалізму в Коломийському повіті в 1877-1878 рр. було заарештовано 18 чоловік, серед них І. Франка. Під час тримісячного, перебування в коломийській тюрмі він написав ряд творів, зокрема вірш «Вічний революціонер».
У жовтні 1890 року І. Франко і М. Павлик організували радикальну партію, що мала багато прихильників на Прикарпатті. 1896 року лише в Городенківському повіті радикали мали 30 читалень. Популярними були редаговані
М. Павликом журнал «Народ» і газета «Хлібороб», які деякий час видавалися у Коломиї. На їх сторінках друкувалися твори членів групи «Визволення праці», а також М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, П. Грабовського, Лесі Українки. У 1892 році як додаток до журналу «Народ» було видано брошуру Ф. Енгельса «Соціалізм утопічний і науковий».
На прохання наддніпрянських соціал-демократів М. Павлик у Коломиї видав російською мовою «Ерфуртську програму». На початку 90-х років у Станіславі, Коломиї виникають робітничі товариства «Праця».
Виявляв інтерес до марксистських ідей на Прикарпатті і Лесь Мартович. У 1893 році він видав у Коломиї листівку з біографією і портретом Карла Маркса, у якій писав: «Роботні люди всього світу обходитимуть святочно сьогоднішній день Першого Мая. Від цього не відстрашить їх ніяка сила, ні супротивні заходи, бо вони тямлять на слова найбільшого мужа нашого часу і найщирішого їх защитника Карла Маркса: «Роботні люди всіх країн, єднайтеся».
Великий вплив на пожвавлення визвольного руху на Прикарпатті мали газета «Искра», праці В. І. Леніна «Що робитиЛ, «Крок вперед, два кроки назад», «До сільської бідноти» та інші революційні видання. Боротьба набирала все гострішого характеру. Всюди проходили страйки, робітничо-селянські віча. За прикладом робітників все частіше проти гніту виступали селяни.
Революція в Росії 1905-1907 рр., ще більшою мірою сколихнула народні маси. Під її впливом робітничі й селянські виступи на Прикарпатті ставали політично зрілішими. В січні-лютому 1905 року в Станіславі, Коломиї та інших містах краю відбулися масові мітинги й демонстрації робітників за участю селян під лозунгами: «Геть царизм!», «Хай живе російська революція!». Страйки і демонстрації трудящих були в день Першого травня і восени 1905 року. Весною 1906 року жителі села
Сопів Коломийського повіту на зборах прийняли резолюцію, в якій стверджували свою солідарність з робітниками. Для керівництва страйками в багатьох селах Рогатинського, Долинського і Калуського повітів обиралися комітети, поширювалися відозви з вимогою підвищити плату за роботу в поміщицьких маєтках, запровадити загальне виборче право.
Серед найбільших виступів 1908-1914 рр. були страйки робітників шкіряного заводу в Кутах, будівельників у Станіславі, селян у Рогатинському, Тлумацькому та Коломийському повітах.
Перебування В. І. Леніна в Західній Галичині у 1912-1914 рр. викликало новий приплив революційних сил у трудящих. В. І, Ленін цікавився життям краю, у своїх виступах і статтях з національного питання засуджував теорію «культурно-національної автономії» буржуазних націоналістів. Саме тоді він проголосив слова, які стали дороговказом у житті українського народу: «При єдиній дії пролетарів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови». Під час перебування в Галичині В. І. Ленін і И. К. Крупська брали участь в діяльності «Союзу допомоги політичним в'язням». Серед членів організації булочимало жителів Східної Галичини, зокрема вчитель Людвіг Вершлер із Станіслава.