Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під керівництвом обласної партійної організації розгорнулася реконструкція старих промислових підприємств, будувалися нові фабрики й заводи. Протягом 1940 року відкрито 170 нових підприємств. Видобуток нафти зріс на 81 проц., озокериту - в два рази, заготівля деревини - в три рази проти 1938 року. На базі
кустарних промислів організовано 22 райпромкомбінати, а там, де було художньопромислове виробництво, створено артілі або підприємства.
Корінні зміни сталися і в сільському господарстві. Між 47 тисячами безземельних і малоземельних селянських господарств розподілено 178,6 тис. га поміщицьких і церковних земель. На селі розпочалось соціалістичне будівництво. В області було створено 11 радгоспів, 25 машинно-тракторних станцій. Уже в 1940 році МТС обслужили 28 463 селянські господарства.
Трудове селянство краю ставало на шлях колективного господарювання. Перший колгосп імені 17 вересня було створено в селі Буківній Тлумацького району 15, березня 1940 року. Головою його колгоспники обрали колишнього члена КПЗУ М. Я. Карпаша. На кінець року в області налічувалося 73 колгоспи, а до червня 1941 року їх було вже 295, які об'єднували 24 749 селянських господарств.
За Радянської влади трудящі Прикарпаття почали користуватися безплатною медичною допомогою. В області працювали 56 лікарень, 92 поліклініки і амбулаторії, 5 пологових будинків, 4 тубдиспансери, 274 фельдшерські і акушерські пункти, 11 санаторіїв, була запроваджена широка сітка жіночих і дитячих консультацій, дитячих садків і ясел.
На нових засадах розгорталося культурне будівництво. У школах запроваджувалося безплатне загальне навчання, ліквідовувалася неписьменність серед дорослого населення. В 1940-1941 навчальному році в області було 957 шкіл. Для підготовки кадрів організовано 10 середніх спеціальних навчальних закладів і 6 училищ трудових резервів. У Станіславі розпочав роботу учительський інститут. Були відкриті два театри в Станіславі і Коломиї, обласну філармонію, обласний будинок народної творчості та інші культосвітні заклади. Кіно, радіо, книги, періодична радянська преса стали доступні всім трудящим.
Радянська влада відкрила шлях для розвитку народних талантів. У містах і селах області організовувались мисте-. цькі колективи, гуртки художньої самодіяльності. До них залучалися широкі кола населення. Свої творчі успіхи прикарпатці продемонстрували на обласній виставці народного мистецтва, яка відбулася в 1940 році. Гуцульські народні вироби того ж року експонувалися на виставках в Москві, Києві та інших містах СРСР.
Добру славу завоював Гуцульський ансамбль пісні і танцю, який організовано в 1940 році з кращих учасників аматорських гуртків. З великим успіхом ансамбль виступав на Прикарпатті і за межами області - Києві, Москві, Азербайджанській та Вірменській союзних республіках.
Вільне, радісне життя, яке дала Радянська влада трудящим молодої області порушилось віроломним нападом гітлерівської Німеччини на Країну Рад. З першого дня Великої Вітчизняної війни Прикарпаття прийняло на себе удар фашистських агресорів. Мужньо зустріли ворога радянські воїни. Молодший лейтенант Л. Г. Бутелін у поєдинку з гітлерівцями над Галичем протаранив німецький бомбардувальник. Бійці 17-ї застави Надвірнянського прикордонного загону, якою командував лейтенант Тихоненко, і Коломийської окремої комендатури на чолі з майором Р. І. Філіпповим майже тиждень стримували шалений натиск переважаючих сил ворога.
Станіславський обком КП(б)У розробив заходи щодо подання активної допомоги військовому командуванню в організації відсічі фашистським загарбникам. Підприємства й установи стали працювати для потреб фронту, понад 600 комуністів
влилися у діючу армію. Добровольцями в армію вступали комсомольці, робітники й селяни багатьох міст і сіл. В населених пунктах для боротьби з диверсантами створювалися винищувальні загони.
Івано-Франківська область
Сторінка 17 з 29
обласній комсомольській конференції, яка відбулася у вересні 1940 року, перший секретар обкому комсомолу П. Т. Тронько наводив яскраві приклади самовідданої праці молодих будівників нового життя. Кращими серед них називались комсомольці Дмитро Клим, Петро Кайкан, Олена Смеречук, Марія Дідик, Марія Ридз, брати Майданські. Під керівництвом обласної партійної організації розгорнулася реконструкція старих промислових підприємств, будувалися нові фабрики й заводи. Протягом 1940 року відкрито 170 нових підприємств. Видобуток нафти зріс на 81 проц., озокериту - в два рази, заготівля деревини - в три рази проти 1938 року. На базі
кустарних промислів організовано 22 райпромкомбінати, а там, де було художньопромислове виробництво, створено артілі або підприємства.
Корінні зміни сталися і в сільському господарстві. Між 47 тисячами безземельних і малоземельних селянських господарств розподілено 178,6 тис. га поміщицьких і церковних земель. На селі розпочалось соціалістичне будівництво. В області було створено 11 радгоспів, 25 машинно-тракторних станцій. Уже в 1940 році МТС обслужили 28 463 селянські господарства.
Трудове селянство краю ставало на шлях колективного господарювання. Перший колгосп імені 17 вересня було створено в селі Буківній Тлумацького району 15, березня 1940 року. Головою його колгоспники обрали колишнього члена КПЗУ М. Я. Карпаша. На кінець року в області налічувалося 73 колгоспи, а до червня 1941 року їх було вже 295, які об'єднували 24 749 селянських господарств.
За Радянської влади трудящі Прикарпаття почали користуватися безплатною медичною допомогою. В області працювали 56 лікарень, 92 поліклініки і амбулаторії, 5 пологових будинків, 4 тубдиспансери, 274 фельдшерські і акушерські пункти, 11 санаторіїв, була запроваджена широка сітка жіночих і дитячих консультацій, дитячих садків і ясел.
На нових засадах розгорталося культурне будівництво. У школах запроваджувалося безплатне загальне навчання, ліквідовувалася неписьменність серед дорослого населення. В 1940-1941 навчальному році в області було 957 шкіл. Для підготовки кадрів організовано 10 середніх спеціальних навчальних закладів і 6 училищ трудових резервів. У Станіславі розпочав роботу учительський інститут. Були відкриті два театри в Станіславі і Коломиї, обласну філармонію, обласний будинок народної творчості та інші культосвітні заклади. Кіно, радіо, книги, періодична радянська преса стали доступні всім трудящим.
Радянська влада відкрила шлях для розвитку народних талантів. У містах і селах області організовувались мисте-. цькі колективи, гуртки художньої самодіяльності. До них залучалися широкі кола населення. Свої творчі успіхи прикарпатці продемонстрували на обласній виставці народного мистецтва, яка відбулася в 1940 році. Гуцульські народні вироби того ж року експонувалися на виставках в Москві, Києві та інших містах СРСР.
Добру славу завоював Гуцульський ансамбль пісні і танцю, який організовано в 1940 році з кращих учасників аматорських гуртків. З великим успіхом ансамбль виступав на Прикарпатті і за межами області - Києві, Москві, Азербайджанській та Вірменській союзних республіках.
Вільне, радісне життя, яке дала Радянська влада трудящим молодої області порушилось віроломним нападом гітлерівської Німеччини на Країну Рад. З першого дня Великої Вітчизняної війни Прикарпаття прийняло на себе удар фашистських агресорів. Мужньо зустріли ворога радянські воїни. Молодший лейтенант Л. Г. Бутелін у поєдинку з гітлерівцями над Галичем протаранив німецький бомбардувальник. Бійці 17-ї застави Надвірнянського прикордонного загону, якою командував лейтенант Тихоненко, і Коломийської окремої комендатури на чолі з майором Р. І. Філіпповим майже тиждень стримували шалений натиск переважаючих сил ворога.
Станіславський обком КП(б)У розробив заходи щодо подання активної допомоги військовому командуванню в організації відсічі фашистським загарбникам. Підприємства й установи стали працювати для потреб фронту, понад 600 комуністів
влилися у діючу армію. Добровольцями в армію вступали комсомольці, робітники й селяни багатьох міст і сіл. В населених пунктах для боротьби з диверсантами створювалися винищувальні загони.