Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У містах і селах були створені й активно діяли організації Українського селянсько-робітничого соціалістичного об'єднання («Сельробу»). В 20-х
роках його очолював член ЦК КПЗУ П. І. Крайківський (Дрешер).
Всенародного характеру набув організований комуністами влітку 1927 року місячник на захист СРСР. Цей місячник, а також інші масові виступи трудящих Прикарпаття проти загрози воєнного нападу на Країну Рад проходили під гаслами: «Геть інтервенцію проти Радянського Союзу!», «Геть фашистський уряд Пілсудського - уряд голоду, злиднів і війни!», «Хай живе Радянська Україна!».
Уряд жорстоко розправлявся з учасниками визвольного руху. В містах і селах проводились дикі пацифікації, під час яких багато робітників і селян було закатовано. Масові насильства викликали обурення трудящих всього світу і, насамперед, народів СРСР. На мітингах, які відбувалися в Харкові, Києві, Одесі, Кривому Розі та інших містах і селах, радянські люди гнівно таврували призвідників білого терору, збирали кошти на допомогу політв'язням.
У своїй політиці фашистського терору пілсудчики спиралися на підтримку уніатського духовенства і партій українських буржуазних націоналістів, які, прикриваючись лозунгами про захист «національних інтересів» України, всіляко вихваляли фашизм, зводили брудні наклепи на комунізм і Країну Рад.
Комуністи викривали справжнє обличчя ворогів народу - українських, польських і єврейських буржуазних націоналістів, широко пропагували історичний досвід і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР і УРСР, несли в маси марксистськоленінське вчення. В 20-х і 30-х роках тисячі примірників праць К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, книг про успіхи СРСР в будівництві нового життя нелегально розповсюджувалися в містах і селах Прикарпаття. Щороку відзначалися ленінські дні, під час яких поширювалися відозви, відбувалися мітинги й демонстрації.
У вогні революційних битв партійні організації краю зростали й міцніли. їх діяльність спрямовували такі видатні діячі КПЗУ, як С. В. Букатчук, М. В. Левицький, М. Т. Заячківський (Косар), П. І. Крайківський (Дрешер), В. Ю. Корбутяк, К. М. Саврич (Максимович), О. В. Коцко. Серед комуністів 20-30-х років були відомі й такі партійні активісти, як П. Д. Остафійчук, С. І. Сорока, В. І. Костей, П. І. Майданський, В. Я. Столярчук, М. Д. Бойчук, А. О. Озарко, М. І. Підлетайчук, М. М. Нашковський, О. О. Ясінський, А. Б. Кон, А. С. Шіндлер та інші.
Щоб залякати трудящих, позбавити їх керівництва, уряд буржуазної Польщі чинив над комуністами розправи. Про це свідчать Коломийський, Станіславський та інші судові процеси. Але й трибуну суду комуністи використовували для викриття політики уряду, пропаганди ідей соціалізму й пролетарського інтернаціоналізму.
Під керівництвом КПЗУ агітаційну роботу серед молоді Прикарпаття вела Комуністична Спілка Молоді Західної України, що була заснована в жовтні 1921 року в Станіславі. Серед комсомольських ватажків відзначались Василь Паркулаб, Мирослав Корбутяк, Норберт Гавскнехт, брати Василь і Дмитро Майданські, Михайло Лев, Євстахій Рудзинський, Олена Сенюк, Роман Свідрук та багато інших. Молодь активно брала участь у демонстраціях, розповсюджувала комуністичну літературу.
В обстановці активізації фашизму й зростання небезпеки війни комуністи багато зробили, щоб створить єдиний антифашистський фронт. Почалися масові виступи трудящих на захист політичних свобод і демократії. В Станіславі був створений комітет єдиного фронту, до якого ввійшли комуністи й соціалісти. Комуністи провели кампанію солідарності з іспанським народом. У фонд допомоги іспанським патріотам було зібрано в Станіславському воєводстві 12 тис. злотих.
Посилився вплив комуністів і в профспілках, які очолювали страйковий рух. У 1935-1937 рр. у Станіславському воєводстві відбулося 135 страйків. Під впливом робітничого руху активізувалася боротьба сільської бідноти. Діяв головний страйковий комітет. Великий мітинг відбувся в селі Букачівцях.
Івано-Франківська область
Сторінка 15 з 29
Роль комуністів у керівництві революційним рухом з кожним роком зростала. На виборах до місцевих органів самоврядування в 1927 році у багатьох селах Коломийського, Снятинського, Косівського повітів комуністи одержали переважну більшість мандатів.У містах і селах були створені й активно діяли організації Українського селянсько-робітничого соціалістичного об'єднання («Сельробу»). В 20-х
Всенародного характеру набув організований комуністами влітку 1927 року місячник на захист СРСР. Цей місячник, а також інші масові виступи трудящих Прикарпаття проти загрози воєнного нападу на Країну Рад проходили під гаслами: «Геть інтервенцію проти Радянського Союзу!», «Геть фашистський уряд Пілсудського - уряд голоду, злиднів і війни!», «Хай живе Радянська Україна!».
Уряд жорстоко розправлявся з учасниками визвольного руху. В містах і селах проводились дикі пацифікації, під час яких багато робітників і селян було закатовано. Масові насильства викликали обурення трудящих всього світу і, насамперед, народів СРСР. На мітингах, які відбувалися в Харкові, Києві, Одесі, Кривому Розі та інших містах і селах, радянські люди гнівно таврували призвідників білого терору, збирали кошти на допомогу політв'язням.
У своїй політиці фашистського терору пілсудчики спиралися на підтримку уніатського духовенства і партій українських буржуазних націоналістів, які, прикриваючись лозунгами про захист «національних інтересів» України, всіляко вихваляли фашизм, зводили брудні наклепи на комунізм і Країну Рад.
Комуністи викривали справжнє обличчя ворогів народу - українських, польських і єврейських буржуазних націоналістів, широко пропагували історичний досвід і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР і УРСР, несли в маси марксистськоленінське вчення. В 20-х і 30-х роках тисячі примірників праць К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, книг про успіхи СРСР в будівництві нового життя нелегально розповсюджувалися в містах і селах Прикарпаття. Щороку відзначалися ленінські дні, під час яких поширювалися відозви, відбувалися мітинги й демонстрації.
У вогні революційних битв партійні організації краю зростали й міцніли. їх діяльність спрямовували такі видатні діячі КПЗУ, як С. В. Букатчук, М. В. Левицький, М. Т. Заячківський (Косар), П. І. Крайківський (Дрешер), В. Ю. Корбутяк, К. М. Саврич (Максимович), О. В. Коцко. Серед комуністів 20-30-х років були відомі й такі партійні активісти, як П. Д. Остафійчук, С. І. Сорока, В. І. Костей, П. І. Майданський, В. Я. Столярчук, М. Д. Бойчук, А. О. Озарко, М. І. Підлетайчук, М. М. Нашковський, О. О. Ясінський, А. Б. Кон, А. С. Шіндлер та інші.
Щоб залякати трудящих, позбавити їх керівництва, уряд буржуазної Польщі чинив над комуністами розправи. Про це свідчать Коломийський, Станіславський та інші судові процеси. Але й трибуну суду комуністи використовували для викриття політики уряду, пропаганди ідей соціалізму й пролетарського інтернаціоналізму.
Під керівництвом КПЗУ агітаційну роботу серед молоді Прикарпаття вела Комуністична Спілка Молоді Західної України, що була заснована в жовтні 1921 року в Станіславі. Серед комсомольських ватажків відзначались Василь Паркулаб, Мирослав Корбутяк, Норберт Гавскнехт, брати Василь і Дмитро Майданські, Михайло Лев, Євстахій Рудзинський, Олена Сенюк, Роман Свідрук та багато інших. Молодь активно брала участь у демонстраціях, розповсюджувала комуністичну літературу.
В обстановці активізації фашизму й зростання небезпеки війни комуністи багато зробили, щоб створить єдиний антифашистський фронт. Почалися масові виступи трудящих на захист політичних свобод і демократії. В Станіславі був створений комітет єдиного фронту, до якого ввійшли комуністи й соціалісти. Комуністи провели кампанію солідарності з іспанським народом. У фонд допомоги іспанським патріотам було зібрано в Станіславському воєводстві 12 тис. злотих.
Посилився вплив комуністів і в профспілках, які очолювали страйковий рух. У 1935-1937 рр. у Станіславському воєводстві відбулося 135 страйків. Під впливом робітничого руху активізувалася боротьба сільської бідноти. Діяв головний страйковий комітет. Великий мітинг відбувся в селі Букачівцях.