Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Внаслідок безпросвітних злиднів лютували такі захворювання, як туберкульоз, тиф, дизентерія, що були причиною високої смертності населення, особливо дітей. На Прикарпатті налічувалося 6 державних і 8 приватних лікарень. У 1938 році на селі працювало лише 67 приватних лікарів.
Зубожілі й розорені маси селян шукали порятунку за океаном, емігруючи до Канади, Південної Америки, США. З 1928 по 1938 рік з Станіславщини виїхало до Америки і країн Європи 27,6 тис. чоловік працездатного населення.
Важкий соціальний гніт доповнювався національним безправ'ям трудящих. Українська мова заборонялася в адміністративних установах. Закривалися українські школи. В 1931 році 36,6 проц. населення, а в гірській місцевості до 70 проц. було неписьменним. Через високу плату за навчання робітники і селяни не мали змоги навчати своїх дітей у середній школі. Вищих учбових закладів не було зовсім.
Хоч колонізаторська шовіністична політика гальмувала культурне зростання народу, але під впливом прогресивних ідей активізувалася громадська й творча діяльність письменників-демократів Василя Стефаника, Марка Черемшини. Вони у своїх творах з великою силою відтворили тяжке життя галицького селянства в період капіталізму, висловлювали протест проти визиску й поневолення. Виступали
в цей час і такі письменники, як М. Яцків, А. Чайковський, Д. Лукіянович та інші.
В 20-30-х роках зросла нова плеяда літераторів, на творчості яких позначився ідейний і естетичний вплив радянської літератури. Серед них значне місце належить Мирославу Ірчану (А. Д. Баб'юк), В. Г. Бегею, М. Козорісу, І. Крушельницькому, С. Масляку, О. Осічному, І. Михайлюку та ін. На Прикарпатті почали свій творчий шлях письменник П. Козланюк, художник В. Касіян, композитор А. Кос-Анатольський, артист І. Рубчак.
Дальший розвиток української культури знайшов своє яскраве втілення у пісенній і хореографічній народній творчості, у мистецтві різьбярів Василя і Миколи Шкрібляків, Юрія і Семена Корпанюків, Миколи і Василя Кіщуків, Михайла Медвідчука, кераміків Михайла Рощиб'юка і Павлини Цвілик, вишивальниці Галини Герасимович, майстрів випалювання по дереву Івана і Василя Гримайлюків та інших народних умільців Гуцульщини, відомих далеко за межами краю.
Трудящі Прикарпаття ніколи не визнавали влади польських окупантів й вели боротьбу за своє визволення і возз'єднання з Радянською Україною. У цій боротьбі пролетаріат і трудове селянство виступали під керівництвом Комуністичної партії Західної України (до жовтня 1923 р.- КПСГ). На території сучасної Івано-Франківської області у 20-х роках була розгалужена мережа партійних організацій, якими керували Станіславський, Коломийський і Стрийський окружні комітети КПЗУ.
Широка хвиля революційних боїв, керованих комуністами, прокотилася в 1921 - 1923 рр. Активну участь брали залізничники Прикарпаття у всепольському страйку залізничників на початку 1921 року. До них приєдналися деревообробники й нафтовики. Під впливом робітничого руху посилюється боротьба селянства проти окупантів. Широкого розмаху набрав також партизанський рух. Одним з партизанських загонів - знаменитою «Червоною дванадцяткою»- керували революціонери-комуністи Прикарпаття П. Шеремета, С. Мельничук та І. Цепко. В нерівному бою партизани зазнали поразки. І. Цепко загинув, а поранених П. Шеремету і С. Мельничука схопили карателі. На розстріл вони йшли співаючи «Інтернаціонал».
На Прикарпатті наростав страйковий рух. Першого травня 1924 року в Заболотові відбулася велика демонстрація, в якій вперше на західноукраїнських землях спільно виступили робітники й селяни. Проти демонстрантів польський уряд кинув війська. Чотири чоловіка було вбито, 50 поранено і 130 заарештовано. У листопаді 1926 року було проведено загальний страйк деревообробників. До них приєдналися нафтовики і гірники. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Цього року застрайкували робітники Дзвиняцької шахти. Поліція вбила трьох шахтарів і кількох поранила.
Івано-Франківська область
Сторінка 14 з 29
11 проц. було безземельних, 47,6 проц. мали по 2 га землі, а 59 проц. не мали коней і 21,2 проц. не мали корів.Внаслідок безпросвітних злиднів лютували такі захворювання, як туберкульоз, тиф, дизентерія, що були причиною високої смертності населення, особливо дітей. На Прикарпатті налічувалося 6 державних і 8 приватних лікарень. У 1938 році на селі працювало лише 67 приватних лікарів.
Зубожілі й розорені маси селян шукали порятунку за океаном, емігруючи до Канади, Південної Америки, США. З 1928 по 1938 рік з Станіславщини виїхало до Америки і країн Європи 27,6 тис. чоловік працездатного населення.
Важкий соціальний гніт доповнювався національним безправ'ям трудящих. Українська мова заборонялася в адміністративних установах. Закривалися українські школи. В 1931 році 36,6 проц. населення, а в гірській місцевості до 70 проц. було неписьменним. Через високу плату за навчання робітники і селяни не мали змоги навчати своїх дітей у середній школі. Вищих учбових закладів не було зовсім.
Хоч колонізаторська шовіністична політика гальмувала культурне зростання народу, але під впливом прогресивних ідей активізувалася громадська й творча діяльність письменників-демократів Василя Стефаника, Марка Черемшини. Вони у своїх творах з великою силою відтворили тяжке життя галицького селянства в період капіталізму, висловлювали протест проти визиску й поневолення. Виступали
в цей час і такі письменники, як М. Яцків, А. Чайковський, Д. Лукіянович та інші.
В 20-30-х роках зросла нова плеяда літераторів, на творчості яких позначився ідейний і естетичний вплив радянської літератури. Серед них значне місце належить Мирославу Ірчану (А. Д. Баб'юк), В. Г. Бегею, М. Козорісу, І. Крушельницькому, С. Масляку, О. Осічному, І. Михайлюку та ін. На Прикарпатті почали свій творчий шлях письменник П. Козланюк, художник В. Касіян, композитор А. Кос-Анатольський, артист І. Рубчак.
Дальший розвиток української культури знайшов своє яскраве втілення у пісенній і хореографічній народній творчості, у мистецтві різьбярів Василя і Миколи Шкрібляків, Юрія і Семена Корпанюків, Миколи і Василя Кіщуків, Михайла Медвідчука, кераміків Михайла Рощиб'юка і Павлини Цвілик, вишивальниці Галини Герасимович, майстрів випалювання по дереву Івана і Василя Гримайлюків та інших народних умільців Гуцульщини, відомих далеко за межами краю.
Трудящі Прикарпаття ніколи не визнавали влади польських окупантів й вели боротьбу за своє визволення і возз'єднання з Радянською Україною. У цій боротьбі пролетаріат і трудове селянство виступали під керівництвом Комуністичної партії Західної України (до жовтня 1923 р.- КПСГ). На території сучасної Івано-Франківської області у 20-х роках була розгалужена мережа партійних організацій, якими керували Станіславський, Коломийський і Стрийський окружні комітети КПЗУ.
Широка хвиля революційних боїв, керованих комуністами, прокотилася в 1921 - 1923 рр. Активну участь брали залізничники Прикарпаття у всепольському страйку залізничників на початку 1921 року. До них приєдналися деревообробники й нафтовики. Під впливом робітничого руху посилюється боротьба селянства проти окупантів. Широкого розмаху набрав також партизанський рух. Одним з партизанських загонів - знаменитою «Червоною дванадцяткою»- керували революціонери-комуністи Прикарпаття П. Шеремета, С. Мельничук та І. Цепко. В нерівному бою партизани зазнали поразки. І. Цепко загинув, а поранених П. Шеремету і С. Мельничука схопили карателі. На розстріл вони йшли співаючи «Інтернаціонал».
На Прикарпатті наростав страйковий рух. Першого травня 1924 року в Заболотові відбулася велика демонстрація, в якій вперше на західноукраїнських землях спільно виступили робітники й селяни. Проти демонстрантів польський уряд кинув війська. Чотири чоловіка було вбито, 50 поранено і 130 заарештовано. У листопаді 1926 року було проведено загальний страйк деревообробників. До них приєдналися нафтовики і гірники. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Цього року застрайкували робітники Дзвиняцької шахти. Поліція вбила трьох шахтарів і кількох поранила.