Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
17-20 вересня трудящі з великою радістю зустрічали Червону Армію. Всюди проходили хвилюючі демонстрації й мітинги, на яких висловлювалась щира подяка Комуністичній партії і Радянському урядові за визволення з віковічного рабства.
Зразу після визволення Прикарпаття на території колишнього Станіславського воєводства було створено тимчасове обласне управління в складі М. В. Груленка (голова), І. С. Грушецького, І. І. Ємця, М. М. Козенка,С. Р. Савченка, П. П. Четверика, В. Д. Чучукала та ін., а також 10 повітових і 119 волосних управлінь та 915 селянських комітетів.
Нові органи влади налагоджували роботу промислових підприємств, транспорту, зв'язку, встановлювали контроль над виробництвом і збутом продукції, запроваджували восьмигодинний робочий день. Безробітні одержували роботу. Селянські комітети'обліковували поміщицькі землі, худобу, майно і передавали їх бідноті. В містах і селах відкривалися школи з рідною мовою навчання, кінотеатри, клуби, читальні. 23 вересня 1939 року вийшов перший номер обласної газети «Радянська Україна». -
Населення Прикарпаття взяло активну участь у виборах до Народних Зборів Західної України, які мали вирішити питання про суспільно-політичний і державний устрій західноукраїнських земель. Від Станіславщини до Народних Зборів було обрано 313 депутатів - 58 робітників, 199 селян і 56 інтелігентів. Серед них були активні учасники революційної боротьби С. В. Букатчук, В. І. Костей, М. Й. Лев, П. І. Майданський, Д. І. Майданський, В. Я. Столярчук, С. Т. Сорока, В. М. Паркулаб та інші.
Народні Збори, що відбулися у Львові 26-28 жовтня, висловлюючи волю трудящих Західної України, одностайно прийняли декларацію про встановлення Радянської влади на всій території Західної України і про її возз'єднання з Українською РСР, а також проголосили конфіскацію поміщицьких земель, націоналізацію банків і великої промисловості.
1 листопада 1939 року позачергова п'ята сесія Верховної Ради СРСР, обговоривши заяву Повноважної Комісії Народних Зборів, до якої входили й представники Прикарпаття - лісоруб Г. В. Гаврищук, селянки Г. П. Владика, Г. Г. Гоголь та інші, задовольнила бажання західноукраїнського населення й прийняла історичний закон про включення Західної України до складу Союзу РСР з возз'єднанням її з УРСР. 15 листопада 1939 року позачергова третя сесія Верховної Ради УРСР затвердила закон «Про прийняття Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».
На Прикарпатті розгорнулося соціалістичне будівництво. ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У надіслали сюди групу комуністів. Партійна організація швидко зростала за рахунок кращих представників робітничого класу і трудового селянства. В червні 1941 року в області вже налічувалося 4,5 тисяч комуністів.
У січні 1940 року запроваджено новий адміністративний поділ. В області створено 37 районів, 2 міські Ради обласного підпорядкування, 10 селищних і 720 сільських Рад. 24 березня 1940 року трудящі Прикарпаття вперше взяли участь у виборах вищих органів державної влади. Депутатами Верховної Ради СРСР вони обрали колишнього члена КПЗУ М. О. Семанишина, робітника В. Г. Годованця, лісоруба Г. В. Гаврищука, селянок Г. Г. Гоголь, Г. П. Владику, Верховної Ради УРСР - робітника Ю. І. Дем'янчука, селян-бідняків М. О. Дідик, О. Я. Сенюк, М. І. Сенюк, М. І. Капця, Ю. Й. Пантелюка, С. В. Букатчука та ін. У грудні того ж року відбулися вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. До них обрали 12 824 депутати.
На промислових підприємствах і в установах до початку 1940 року було зареєстровано 550 профспілкових організацій, що об'єднували 27 487 членів.
Наприкінці 1939 року на Прикарпатті створено обласну комсомольську організацію. Вона швидко зростала і завоювала серед міської і сільської молоді заслужений авторитет. У звітній доповіді ОК ЛКСМУ на першій
Івано-Франківська область
Сторінка 16 з 29
Довголітня боротьба трудящих Прикарпаття за соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною злилася в незабутні вересневі дні 1939 року з визвольним походом Червоної Армії. В містах і селах ще до приходу військових частин створювалися революційні комітети, які організовували робітничо-селянську гвардію і дружини, роззброювали польську поліцію, брали під охорону майно, готували урочисту зустріч своїм визволителям. 17-20 вересня трудящі з великою радістю зустрічали Червону Армію. Всюди проходили хвилюючі демонстрації й мітинги, на яких висловлювалась щира подяка Комуністичній партії і Радянському урядові за визволення з віковічного рабства.
Зразу після визволення Прикарпаття на території колишнього Станіславського воєводства було створено тимчасове обласне управління в складі М. В. Груленка (голова), І. С. Грушецького, І. І. Ємця, М. М. Козенка,С. Р. Савченка, П. П. Четверика, В. Д. Чучукала та ін., а також 10 повітових і 119 волосних управлінь та 915 селянських комітетів.
Нові органи влади налагоджували роботу промислових підприємств, транспорту, зв'язку, встановлювали контроль над виробництвом і збутом продукції, запроваджували восьмигодинний робочий день. Безробітні одержували роботу. Селянські комітети'обліковували поміщицькі землі, худобу, майно і передавали їх бідноті. В містах і селах відкривалися школи з рідною мовою навчання, кінотеатри, клуби, читальні. 23 вересня 1939 року вийшов перший номер обласної газети «Радянська Україна». -
Населення Прикарпаття взяло активну участь у виборах до Народних Зборів Західної України, які мали вирішити питання про суспільно-політичний і державний устрій західноукраїнських земель. Від Станіславщини до Народних Зборів було обрано 313 депутатів - 58 робітників, 199 селян і 56 інтелігентів. Серед них були активні учасники революційної боротьби С. В. Букатчук, В. І. Костей, М. Й. Лев, П. І. Майданський, Д. І. Майданський, В. Я. Столярчук, С. Т. Сорока, В. М. Паркулаб та інші.
Народні Збори, що відбулися у Львові 26-28 жовтня, висловлюючи волю трудящих Західної України, одностайно прийняли декларацію про встановлення Радянської влади на всій території Західної України і про її возз'єднання з Українською РСР, а також проголосили конфіскацію поміщицьких земель, націоналізацію банків і великої промисловості.
1 листопада 1939 року позачергова п'ята сесія Верховної Ради СРСР, обговоривши заяву Повноважної Комісії Народних Зборів, до якої входили й представники Прикарпаття - лісоруб Г. В. Гаврищук, селянки Г. П. Владика, Г. Г. Гоголь та інші, задовольнила бажання західноукраїнського населення й прийняла історичний закон про включення Західної України до складу Союзу РСР з возз'єднанням її з УРСР. 15 листопада 1939 року позачергова третя сесія Верховної Ради УРСР затвердила закон «Про прийняття Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».
На Прикарпатті розгорнулося соціалістичне будівництво. ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У надіслали сюди групу комуністів. Партійна організація швидко зростала за рахунок кращих представників робітничого класу і трудового селянства. В червні 1941 року в області вже налічувалося 4,5 тисяч комуністів.
У січні 1940 року запроваджено новий адміністративний поділ. В області створено 37 районів, 2 міські Ради обласного підпорядкування, 10 селищних і 720 сільських Рад. 24 березня 1940 року трудящі Прикарпаття вперше взяли участь у виборах вищих органів державної влади. Депутатами Верховної Ради СРСР вони обрали колишнього члена КПЗУ М. О. Семанишина, робітника В. Г. Годованця, лісоруба Г. В. Гаврищука, селянок Г. Г. Гоголь, Г. П. Владику, Верховної Ради УРСР - робітника Ю. І. Дем'янчука, селян-бідняків М. О. Дідик, О. Я. Сенюк, М. І. Сенюк, М. І. Капця, Ю. Й. Пантелюка, С. В. Букатчука та ін. У грудні того ж року відбулися вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. До них обрали 12 824 депутати.
На промислових підприємствах і в установах до початку 1940 року було зареєстровано 550 профспілкових організацій, що об'єднували 27 487 членів.
Наприкінці 1939 року на Прикарпатті створено обласну комсомольську організацію. Вона швидко зростала і завоювала серед міської і сільської молоді заслужений авторитет. У звітній доповіді ОК ЛКСМУ на першій