Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Не дбав буржуазний уряд і про освіту. Більше того, після створення в 1871 році Крайової шкільної ради посилилось переслідування української мови. На початку XX ст. тут було 3 учительські семінарії та 7 гімназій, у т. ч. 2
українські, де навчались переважно діти заможних. Для підготовки кваліфікованих робітників і ремісників створювались промислові та інші фахові школи. В більшості населених пунктів
шкіл зовсім не було. Середня, а тим більше вища освіта були недоступними для дітей робітників і селян. 80 проц. жителів Прикарпаття лишалися неписьменними.
Колоніальне становище трудящих краю зумовлювало зростання опору експлуататорам. Фрідріх Енгельс ще в 1855 році писав, що національності, які були насильно відірвані від основної частини своїх народів і потрапили під гніт Австрії, постійно прагнуть до своїх національних центрів, зокрема, українці тяжіють до інших українських областей, що об'єдналися з Росією. Це прагнення посилювалося ще й тим, що польська шляхта, яка займала панівне становище в краї, входила, як зазначав В. І. Ленін, в угоду з австрійською реакцією для гноблення українців. Хоч за національним складом українці становили понад 70 проц. населення краю, але вони не користувалися тими правами, які проголошувала австрійська, за словами І. Франка, «свинська» конституція. Органи місцевого самоврядування теж перебували в руках іноземців. Тим-то боротьба трудящих Прикарпаття за соціальне й національне визволення ставала водночас боротьбою за возз'єднання з своїми братами з Наддніпрянщини.
В суспільно-політичному й культурному житті краю після революції 1848- 49 рр. відбувається чітке класове розмежування. В 60-х роках у Станіславі утворилося поміщицьке реакційно-клерикальне угруповання т. зв. «москвофілів». Виникає і буржуазно-ліберальна течія «народовців», прихильники якої шукали угоди з австрійським урядом. В 90-х роках вони створили націоналістичну християнсько-соціальну і національно-демократичну партії. За їх участю 1877 року в Станіславі засновано філію «Просвіти» та її читальні в селах, а в 1884 році створено товариство «Руська бесіда».
У процесі розвитку класової боротьби під впливом марксистських ідей та російського революційного руху в суспільно-політичному житті Галичини формується прогресивна революційно-демократична течія, на чолі якої з середини 70-х років став І. Я. Франко. Його соратником був уродженець Станіславщини М. І. Павлик. Творчість і громадсько-політична діяльність І. Франка були тісно пов'язані з Прикарпатіям. Сюди він багато разів приїжджав, зустрічався з прогресивною інтелігенцією, виступав на робітничо-селянських зборах (вічах). Під впливом І. Я. Франка на Прикарпатті виросли й сформувалися письменники та громадські діячі революційно-демократичного напрямку - Остап Терлецький, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Наталія Кобринська, які збагатили скарбницю культури
українського народу, обстоювали ідею єднання з російським народом. В. С. Стефаник писав, що «зрозуміти боротьбу за визволення українського народу в моїй молодості я міг лише через особисті стосунки і приязнь з Іваном Франком».
Ідеї революційної демократії впливали на розвиток театрального мистецтва, музики, живопису і літератури. Творцями передової культури були письменники М. Яцків, К. Попович, скульптор М. Бринський, композитори Д. Січинський, Я. Лопатинський, художник Я. Пстрак та ін. В 1892 році в Станіславі був відкритий польський професійний театр ім. О. Фредри.
Велике значення для розвитку культури краю мали тісні зв'язки з прогресивними діячами України. В 1903 році галицька делегація на чолі з В. С. Стефаником брала участь у святкуванні з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві. На Гуцульщину не раз
приїжджали видатні класики української літератури - Михайло Коцюбинський, Леся Українка. Український письменник Гнат Хоткевич, який довгий час жив тут, у 1910 році в селі Красноїлові створив Гуцульський
Івано-Франківська область
Сторінка 10 з 29
Жахливі були й житлово-побутові умови. Робітники тулилися в підвалах, бараках, занедбаних будинках на околицях міст. Лісоруби жили здебільшого в колибах. Постійним супутником трудящих були хвороби. На території краю в 1909 році працювали лише 3 державні та 9 невеликих приватних лікарень. Не дбав буржуазний уряд і про освіту. Більше того, після створення в 1871 році Крайової шкільної ради посилилось переслідування української мови. На початку XX ст. тут було 3 учительські семінарії та 7 гімназій, у т. ч. 2
шкіл зовсім не було. Середня, а тим більше вища освіта були недоступними для дітей робітників і селян. 80 проц. жителів Прикарпаття лишалися неписьменними.
Колоніальне становище трудящих краю зумовлювало зростання опору експлуататорам. Фрідріх Енгельс ще в 1855 році писав, що національності, які були насильно відірвані від основної частини своїх народів і потрапили під гніт Австрії, постійно прагнуть до своїх національних центрів, зокрема, українці тяжіють до інших українських областей, що об'єдналися з Росією. Це прагнення посилювалося ще й тим, що польська шляхта, яка займала панівне становище в краї, входила, як зазначав В. І. Ленін, в угоду з австрійською реакцією для гноблення українців. Хоч за національним складом українці становили понад 70 проц. населення краю, але вони не користувалися тими правами, які проголошувала австрійська, за словами І. Франка, «свинська» конституція. Органи місцевого самоврядування теж перебували в руках іноземців. Тим-то боротьба трудящих Прикарпаття за соціальне й національне визволення ставала водночас боротьбою за возз'єднання з своїми братами з Наддніпрянщини.
В суспільно-політичному й культурному житті краю після революції 1848- 49 рр. відбувається чітке класове розмежування. В 60-х роках у Станіславі утворилося поміщицьке реакційно-клерикальне угруповання т. зв. «москвофілів». Виникає і буржуазно-ліберальна течія «народовців», прихильники якої шукали угоди з австрійським урядом. В 90-х роках вони створили націоналістичну християнсько-соціальну і національно-демократичну партії. За їх участю 1877 року в Станіславі засновано філію «Просвіти» та її читальні в селах, а в 1884 році створено товариство «Руська бесіда».
У процесі розвитку класової боротьби під впливом марксистських ідей та російського революційного руху в суспільно-політичному житті Галичини формується прогресивна революційно-демократична течія, на чолі якої з середини 70-х років став І. Я. Франко. Його соратником був уродженець Станіславщини М. І. Павлик. Творчість і громадсько-політична діяльність І. Франка були тісно пов'язані з Прикарпатіям. Сюди він багато разів приїжджав, зустрічався з прогресивною інтелігенцією, виступав на робітничо-селянських зборах (вічах). Під впливом І. Я. Франка на Прикарпатті виросли й сформувалися письменники та громадські діячі революційно-демократичного напрямку - Остап Терлецький, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Наталія Кобринська, які збагатили скарбницю культури
українського народу, обстоювали ідею єднання з російським народом. В. С. Стефаник писав, що «зрозуміти боротьбу за визволення українського народу в моїй молодості я міг лише через особисті стосунки і приязнь з Іваном Франком».
Ідеї революційної демократії впливали на розвиток театрального мистецтва, музики, живопису і літератури. Творцями передової культури були письменники М. Яцків, К. Попович, скульптор М. Бринський, композитори Д. Січинський, Я. Лопатинський, художник Я. Пстрак та ін. В 1892 році в Станіславі був відкритий польський професійний театр ім. О. Фредри.
Велике значення для розвитку культури краю мали тісні зв'язки з прогресивними діячами України. В 1903 році галицька делегація на чолі з В. С. Стефаником брала участь у святкуванні з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві. На Гуцульщину не раз
приїжджали видатні класики української літератури - Михайло Коцюбинський, Леся Українка. Український письменник Гнат Хоткевич, який довгий час жив тут, у 1910 році в селі Красноїлові створив Гуцульський