Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1772 році за першим поділом Польщі Прикарпаття потрапило під владу Австрії. За австрійським адміністративним поділом територія сучасної області входила до Станіславського, Коломийського і частково Стрийського та Бережанського округів.
Тут уся влада зосереджувалася в руках феодалів. У їхніх маєтках, поруч з сільським господарством, розвивалися різні промисли, основані на праці кріпаків. У 1841 році в Східній Галичині налічувалося понад 25 тис. ремісників, 183 мануфактури. Вони належали переважно поміщикам.
На початку XIX ст. на Прикарпатті починає розвиватися фабрично-заводська промисловість. 1843 року на Тлумацькому цукровому заводі була встановлена одна з перших у Галичині парова машина. Зростають і впорядковуються міста; розгортається брукування шляхів.
Розвиток капіталізму позначився і на сільському господарстві. В поміщицьких фільварках замість трипільної системи землеробства стали впроваджувати плодозміну із застосуванням конюшини і просапних культур, картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Практикувалася відгодівля великої худоби для збуту на ринках Угорщини, Австрії і Баварії. Але інтенсифікацію сільського господарства гальмували кріпосницькі відносини.
Шукаючи виходу з назріваючої кризи феодально-кріпосницької системи, поміщики посилюють експлуатацію селянства. Збільшувались повинності й податки на користь феодалів і австрійського уряду. Тяжким лихом для селян була й служба в цісарській армії. Нестерпне матеріальне становище, стихійні лиха та епідемії призводили до того, що смертність серед населення рік у рік зросгала. Особливо багато людей загинуло від холери в 1831 році.
Соціальне гноблення на Прикарпатті доповнювалося національними утисками. Австрійські власті навмисно гальмували розвиток української культури й освіти. Не випадково в 1850 році лише 13,6 проц. дітей на Прикарпатті відвідувало школу, тоді як на інших землях Австрії - до 95 процентів.
Усе це викликало протест у трудящих мас. У 1824-1846 рр. хвиля заворушень прокотилась по всьому Прикарпатті. Народні виступи були придушені військами.
Проте як не лютували загарбники, як не гнітили українське населення, боротьба трудящих за соціальне й національне визволення не припинялася. На Прикарпатті пробуджувалося громадське життя, розвивалася культура, ширилися прогресивні ідеї.
Певну роль у суспільно-політичному та культурному житті українського населення краю відіграли братства, які в XVI-XVII ст.ст. виникли в Рогатині, Галичі, Болехові та інших містах і селах Прикарпаття. Братства засновували притулки, школи, друкарні, спрямовували свою діяльність проти унії і католицизму. У Стратині жив український друкар і вчений Памво Беринда. В 1619 році він переїхав до Києва, де широко розгорнув видавничу діяльність. У Стратині жив також діяч української культури Гедеон Балабан (1530-1607), який відкрив тут грекослов'янську школу і друкарню.
Одним з осередків боротьби проти католицизму в Галичині був православний скит Манявський, заснований І. Княгиницьким у 1612 році поблизу села Маняви (тепер Богородчанського району). Тут була велика бібліотека. Діяльність монастиря сприяла зміцненню російсько-українських зв'язків.
Монахи часто їздили до Москви, одержували там від російського уряду матеріальну допомогу, привозили звідти книги, які служили засобом для поширення освіти серед населення. У свій час Манявський монастир відвідав видатний український письменник-полеміст Іван Виїпенський. На домагання католицького духівництва в 1785 році монастир був закритий австрійським цісарським урядом. До наших днів збереглися лише зруйновані мури цього монастиря.
Протягом XVI-XVIII ст.ст. на Галицькій землі поруч з церковною створювалася й художня література, розвивалися архітектура, живопис, театральне мистецтво. В селі Мостищі поблизу Калуша знайдено рукопис драми «Слово про збурення пекла»- культурної пам'ятки першої половини XVII ст. У Львові зберігається твір видатного майстра - художника Йова Кондзелевича Богородчанський іконостас, виконаний на початку XVIII ст.
Івано-Франківська область
Сторінка 7 з 29
голову Довбуша обіцяли велику нагороду (шапку червінців). 24 серпня 1745 року народний герой був по-зрадницькому вбитий. Проте рух опришків не припинився. Його очолили Павло Орфенюк, Василь Баюрак, Іван Бойчук та інші.В 1772 році за першим поділом Польщі Прикарпаття потрапило під владу Австрії. За австрійським адміністративним поділом територія сучасної області входила до Станіславського, Коломийського і частково Стрийського та Бережанського округів.
Тут уся влада зосереджувалася в руках феодалів. У їхніх маєтках, поруч з сільським господарством, розвивалися різні промисли, основані на праці кріпаків. У 1841 році в Східній Галичині налічувалося понад 25 тис. ремісників, 183 мануфактури. Вони належали переважно поміщикам.
На початку XIX ст. на Прикарпатті починає розвиватися фабрично-заводська промисловість. 1843 року на Тлумацькому цукровому заводі була встановлена одна з перших у Галичині парова машина. Зростають і впорядковуються міста; розгортається брукування шляхів.
Розвиток капіталізму позначився і на сільському господарстві. В поміщицьких фільварках замість трипільної системи землеробства стали впроваджувати плодозміну із застосуванням конюшини і просапних культур, картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Практикувалася відгодівля великої худоби для збуту на ринках Угорщини, Австрії і Баварії. Але інтенсифікацію сільського господарства гальмували кріпосницькі відносини.
Шукаючи виходу з назріваючої кризи феодально-кріпосницької системи, поміщики посилюють експлуатацію селянства. Збільшувались повинності й податки на користь феодалів і австрійського уряду. Тяжким лихом для селян була й служба в цісарській армії. Нестерпне матеріальне становище, стихійні лиха та епідемії призводили до того, що смертність серед населення рік у рік зросгала. Особливо багато людей загинуло від холери в 1831 році.
Соціальне гноблення на Прикарпатті доповнювалося національними утисками. Австрійські власті навмисно гальмували розвиток української культури й освіти. Не випадково в 1850 році лише 13,6 проц. дітей на Прикарпатті відвідувало школу, тоді як на інших землях Австрії - до 95 процентів.
Усе це викликало протест у трудящих мас. У 1824-1846 рр. хвиля заворушень прокотилась по всьому Прикарпатті. Народні виступи були придушені військами.
Проте як не лютували загарбники, як не гнітили українське населення, боротьба трудящих за соціальне й національне визволення не припинялася. На Прикарпатті пробуджувалося громадське життя, розвивалася культура, ширилися прогресивні ідеї.
Певну роль у суспільно-політичному та культурному житті українського населення краю відіграли братства, які в XVI-XVII ст.ст. виникли в Рогатині, Галичі, Болехові та інших містах і селах Прикарпаття. Братства засновували притулки, школи, друкарні, спрямовували свою діяльність проти унії і католицизму. У Стратині жив український друкар і вчений Памво Беринда. В 1619 році він переїхав до Києва, де широко розгорнув видавничу діяльність. У Стратині жив також діяч української культури Гедеон Балабан (1530-1607), який відкрив тут грекослов'янську школу і друкарню.
Одним з осередків боротьби проти католицизму в Галичині був православний скит Манявський, заснований І. Княгиницьким у 1612 році поблизу села Маняви (тепер Богородчанського району). Тут була велика бібліотека. Діяльність монастиря сприяла зміцненню російсько-українських зв'язків.
Монахи часто їздили до Москви, одержували там від російського уряду матеріальну допомогу, привозили звідти книги, які служили засобом для поширення освіти серед населення. У свій час Манявський монастир відвідав видатний український письменник-полеміст Іван Виїпенський. На домагання католицького духівництва в 1785 році монастир був закритий австрійським цісарським урядом. До наших днів збереглися лише зруйновані мури цього монастиря.
Протягом XVI-XVIII ст.ст. на Галицькій землі поруч з церковною створювалася й художня література, розвивалися архітектура, живопис, театральне мистецтво. В селі Мостищі поблизу Калуша знайдено рукопис драми «Слово про збурення пекла»- культурної пам'ятки першої половини XVII ст. У Львові зберігається твір видатного майстра - художника Йова Кондзелевича Богородчанський іконостас, виконаний на початку XVIII ст.