Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На той час Прикарпаття було порівняно густо заселеним краєм, з добре розвиненим землеробством, скотарством, мисливством і такими видами ремесла, як обробка деревини, шкіри, заліза. Удосконалювалось виробництво ювелірних і гончарних речей. Розгорталася будівельна справа. Велике значення мало видобування солі (поблизу Коломиї), якою постачали навколишні землі і, зокрема, Подніпров'я. Зростала й торгівля. З Прикарпаття вивозили хутро, мед, віск, рогату худобу, сіль, хліб, ремісничі вироби. Із Заходу і Візантії надходили сукна, шовкові вироби, зброя, золото, срібло, вина, прянощі та інші товари.
З розвитком ремесла й торгівлі виникали нові міста, зростали існуючі, міцніла їх економіка. Серед них були Коломия, Тисмениця, Тлумач та інші поселення. Рештки кам'яних будівель, у т. ч. Успенського собору і князівського палацу, виявлені археологами в Галичі, а також існуючої в його околицях церкви Пантелеймона, є доказ високого рівня розвитку будівельної техніки, архітектури, скульптури, живопису, які нагадують такі ж пам'ятки культури Києва, Чернігова, Володимира на Клязьмі.
Розвивалися прикладне мистецтво, письменство й освіта, книжкова справа та інші галузі культури. З XII-XIII ст.ст. збереглися «Галицьке євангеліє» (1144 р.) та інші книги. Оригінальним твором є Галицько-Волинський літопис, який докладно висвітлює життя населення цих земель 1201-1291 років.
Характерною особливістю розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII-XIII ст.ст. було зростання серед феодалів багатої і впливової боярської верхівки. Галицькі бояри зосереджували в своїх руках великі вотчини і протиставляли себе князівській владі. Вони, як зазначає літописець, «самі панували над цілим краєм». Міжусобна боротьба між боярами і князями, яка супроводжувалась військовими сутичками, погіршувала становище залежного селянства і міщан. Проти князів і бояр часто спалахували народні повстання. Найбільші з них були в 1159 і 1241 роках.
Народним масам доводилося вести боротьбу не лише проти жорстокого соціального гніту місцевих експлуататорів, а й проти іноземних загарбників, які нерідко використовували міжфеодальні чвари у своїх інтересах. 1188 року угорський король Бела III захопив Галич і його землі. Але з допомогою місцевого населення волинський князь Роман Мстиславович у 1199 році визволив галицькі землі і об'єднавїхз Волинню. Так виникло відоме в історії Галицько-Волинське князівство, до якого ввійшла вся територія сучасної Івано-Франківської області.
Не раз перемагаючи угорських, польських і литовських феодалів та половців, Роман Мстиславович постійно дбав про піднесення могутності Галицько-Волинського
князівства. Його вплив поширювався й на Київ. Але після смерті князя (1205 р.) відновилася міжусобна боротьба, в яку втрутилися Польща й Угорщина. Внаслідок цього 1214 року Галич і його околиці знову потрапили під владу угорського короля. Населення Галича повстало проти іноземних загарбників. На допомогу йому прийшов з дружиною новгородський князь Мстислав Удалий, якого запросили княжити в Галичі. Боротьба велась з перемінним успіхом. Коли помер Мстислав Удалий (1228 р.), боротьбу проти угорських загарбників та їх прихильників - великих галицьких бояр - очолив Данило Романович (1201-1264). Йому вдалося оволодіти Галичем і знову об'єднати Галицько-Волинську землю. Незважаючи на постійні міжфеодальні суперечки й війни з іноземними загарбниками, тут зростали міста і села, розвивалися ремесло й торгівля. Цьому, зокрема, сприяла активна зовнішня політика князя Данила.
Жителям Прикарпаття довелося битися з татарами на річці Калці в 1223 році і брати участь в обороні Києва в 1240 році. А після падіння Києва, коли монголотатарські орди вдерлися на Галицько-Волинську землю, прикарпатці чинили завойовникам стійкий опір. Загарбникам вдалося захопити, пограбувати і зруйнувати багато міст і сіл Галицько-Волинського князівства,
Івано-Франківська область
Сторінка 3 з 29
Володарович) з родини Ростиславовичів об'єднав їх в одне Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшого розквіту й могутності воно досягло за князювання Ярослава Володимировича Осмомисла (1153-1187 рр.). До складу Галицького князівства тоді входили не тільки землі Прикарпаття, а й пониззя Дністра, Пруту і Сірету - аж до Чорного моря та гирла Дунаю. На той час Прикарпаття було порівняно густо заселеним краєм, з добре розвиненим землеробством, скотарством, мисливством і такими видами ремесла, як обробка деревини, шкіри, заліза. Удосконалювалось виробництво ювелірних і гончарних речей. Розгорталася будівельна справа. Велике значення мало видобування солі (поблизу Коломиї), якою постачали навколишні землі і, зокрема, Подніпров'я. Зростала й торгівля. З Прикарпаття вивозили хутро, мед, віск, рогату худобу, сіль, хліб, ремісничі вироби. Із Заходу і Візантії надходили сукна, шовкові вироби, зброя, золото, срібло, вина, прянощі та інші товари.
З розвитком ремесла й торгівлі виникали нові міста, зростали існуючі, міцніла їх економіка. Серед них були Коломия, Тисмениця, Тлумач та інші поселення. Рештки кам'яних будівель, у т. ч. Успенського собору і князівського палацу, виявлені археологами в Галичі, а також існуючої в його околицях церкви Пантелеймона, є доказ високого рівня розвитку будівельної техніки, архітектури, скульптури, живопису, які нагадують такі ж пам'ятки культури Києва, Чернігова, Володимира на Клязьмі.
Розвивалися прикладне мистецтво, письменство й освіта, книжкова справа та інші галузі культури. З XII-XIII ст.ст. збереглися «Галицьке євангеліє» (1144 р.) та інші книги. Оригінальним твором є Галицько-Волинський літопис, який докладно висвітлює життя населення цих земель 1201-1291 років.
Характерною особливістю розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII-XIII ст.ст. було зростання серед феодалів багатої і впливової боярської верхівки. Галицькі бояри зосереджували в своїх руках великі вотчини і протиставляли себе князівській владі. Вони, як зазначає літописець, «самі панували над цілим краєм». Міжусобна боротьба між боярами і князями, яка супроводжувалась військовими сутичками, погіршувала становище залежного селянства і міщан. Проти князів і бояр часто спалахували народні повстання. Найбільші з них були в 1159 і 1241 роках.
Народним масам доводилося вести боротьбу не лише проти жорстокого соціального гніту місцевих експлуататорів, а й проти іноземних загарбників, які нерідко використовували міжфеодальні чвари у своїх інтересах. 1188 року угорський король Бела III захопив Галич і його землі. Але з допомогою місцевого населення волинський князь Роман Мстиславович у 1199 році визволив галицькі землі і об'єднавїхз Волинню. Так виникло відоме в історії Галицько-Волинське князівство, до якого ввійшла вся територія сучасної Івано-Франківської області.
Не раз перемагаючи угорських, польських і литовських феодалів та половців, Роман Мстиславович постійно дбав про піднесення могутності Галицько-Волинського
князівства. Його вплив поширювався й на Київ. Але після смерті князя (1205 р.) відновилася міжусобна боротьба, в яку втрутилися Польща й Угорщина. Внаслідок цього 1214 року Галич і його околиці знову потрапили під владу угорського короля. Населення Галича повстало проти іноземних загарбників. На допомогу йому прийшов з дружиною новгородський князь Мстислав Удалий, якого запросили княжити в Галичі. Боротьба велась з перемінним успіхом. Коли помер Мстислав Удалий (1228 р.), боротьбу проти угорських загарбників та їх прихильників - великих галицьких бояр - очолив Данило Романович (1201-1264). Йому вдалося оволодіти Галичем і знову об'єднати Галицько-Волинську землю. Незважаючи на постійні міжфеодальні суперечки й війни з іноземними загарбниками, тут зростали міста і села, розвивалися ремесло й торгівля. Цьому, зокрема, сприяла активна зовнішня політика князя Данила.
Жителям Прикарпаття довелося битися з татарами на річці Калці в 1223 році і брати участь в обороні Києва в 1240 році. А після падіння Києва, коли монголотатарські орди вдерлися на Галицько-Волинську землю, прикарпатці чинили завойовникам стійкий опір. Загарбникам вдалося захопити, пограбувати і зруйнувати багато міст і сіл Галицько-Волинського князівства,