Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поселення перших землеробсько-скотарських племен доби неоліту, що жили тут у VI-IV тис. до н. е., досліджено радянськими археологами в селах Буківній, Незвиську та Бовшеві. В IV-III тис. до н. е. Прикарпаття та
правобережжя Дніпра освоювали землеробські племена трипільської культури. Понад 20 трипільських поселень виявлено головним чином у південно-східній частині області - Городенківському, Коломийському та Снятинському районах.
В добу бронзи (кінець III - початок І тис. до н. е.) на території сучасної області проживало кілька племінних груп. На початку II тис. до н. е. в північно-східній частині краю (райони Рогатинський, Галицький, Тлумацький) жили пастуші племена, які розміщалися переважно в Центральній Європі та середньому Придніпров'ї (культура шнурової кераміки). їх поселення й могильники виявлено поблизу сіл Гвіздця, Колоколина, Стратина, Тенетників. У XV-XII ст.ст. до н. е. на Прикарпатті господарювали землеробські племена комарівської культури. Дехто з дослідників їх вважає ранніми предками праслов'ян. Комарівська культура, вперше виявлена недалеко від села Комарова, була поширена також на Волині та в північній лісовій смузі України. Коло села Острівця на могильнику XIII-IX ст.ст. до н. е.
розкопано 180 поховань. Подібні поховання за доби бронзи є типовими для території сучасної Румунії (культура Ноа). Скарби бронзових знарядь праці, прикрас та зброї, знайдені поблизу сіл Грушки, Нижнева, Ворони, Молодятина, Узина, свідчать, що вже за доби пізньої бронзи (VIII-VII ст. ст. до н. е.) відбувалися бойові сутички поміж племенами та виникала майнова нерівність.
З появою заліза в VII-III ст. ст. до н. е. розклад первісно-общинного ладу посилюється. На території Прикарпаття в цей час жили різні за походженням групи населення. Одні з них за культурою були близькі до скіфських (кургани в Братишеві, Городниці, Комарові), інші - до фракійських (поселення в Бовшеві, Незвиську, Крилосі) племен. У II ст. до н. е.-III ст. н. е. у верхньому Подністров'ї і, зокрема, на території сучасної Івано-Франківщини жили землеробсько-скотарські племена дакійського походження, що залишили по собі пам'ятки липицької культури, вперше виявленої поблизу Верхньої Липиці Рогатинського району. В І ст. до н. е. на Прикарпатті з'являються сармати. В Острівці, наприклад, на Сарматському могильнику розкопано 14 поховань. У Незвиську, Репужинцях, Олешеві та деяких інших місцях виявлено рештки поселення й могильники племен пшеворської культури, що на початку н. е. прийшли сюди з басейну Вісли.
В III-V ст.ст. край освоювали землеробські слов'янські племена черняхівської культури, поширеної у II-VI ст. ст. на території Подніпров'я та у верхів'ї Південного Бугу. Поселення цієї культури досліджено в Бовшеві, Дем'янові, Незвиську, Острівці, Новоселівці та Усті. На більшості з них життя продовжувалось і в VI-VII ст.ст. Знахідки в багатьох місцях окремих римських і візантійських монет І-IV ст.ст., а також скарбів, що походять із сіл Виспи, Світанку, Сарників, Дубовиці, Заболотова, та поява гончарного посуду свідчать про широкий розвиток у цей час внутрішньої торгівлі, вказують на зв'язки Дніпровсько-Дністрянських земель з римськими провінціями.
В III-VI ст. ст. заселюються і передгірські райони Карпат. Тут живуть слов'янські племена - предки білих хорватів, переважно скотарів. їх курганні поховання досліджено близько в 20 селах Надвірнянського, Косівського та Коломийського районів. Згодом на Прикарпатті виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, яке в X ст. ввійшло до складу Київської Русі. Це сприяло швидкому розвиткові
краю, і населення тут побільшало. На території Івано-Франківської області відомо близько 50 пам'яток: поселень, могильників та городищ часів Київської Русі. Виникали тоді й міста. Багато з тих, що згадані в літописах, існують і досі. Найбільш відомим, далеко навіть поза межами Київської Русі, було місто Галич - одне з головних економічних, політичних і культурних центрів Київської Русі.
Коли Київська Русь розпалася на окремі феодальні володіння, на її південнозахідних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське князівства. В 40-х роках XII ст. Володимирко (Володимир
Івано-Франківська область
Сторінка 2 з 29
стоянок мисливців часів пізнього палеоліту (40-13 тис. років тому) знайдено на берегах Дністра та його приток.Поселення перших землеробсько-скотарських племен доби неоліту, що жили тут у VI-IV тис. до н. е., досліджено радянськими археологами в селах Буківній, Незвиську та Бовшеві. В IV-III тис. до н. е. Прикарпаття та
В добу бронзи (кінець III - початок І тис. до н. е.) на території сучасної області проживало кілька племінних груп. На початку II тис. до н. е. в північно-східній частині краю (райони Рогатинський, Галицький, Тлумацький) жили пастуші племена, які розміщалися переважно в Центральній Європі та середньому Придніпров'ї (культура шнурової кераміки). їх поселення й могильники виявлено поблизу сіл Гвіздця, Колоколина, Стратина, Тенетників. У XV-XII ст.ст. до н. е. на Прикарпатті господарювали землеробські племена комарівської культури. Дехто з дослідників їх вважає ранніми предками праслов'ян. Комарівська культура, вперше виявлена недалеко від села Комарова, була поширена також на Волині та в північній лісовій смузі України. Коло села Острівця на могильнику XIII-IX ст.ст. до н. е.
розкопано 180 поховань. Подібні поховання за доби бронзи є типовими для території сучасної Румунії (культура Ноа). Скарби бронзових знарядь праці, прикрас та зброї, знайдені поблизу сіл Грушки, Нижнева, Ворони, Молодятина, Узина, свідчать, що вже за доби пізньої бронзи (VIII-VII ст. ст. до н. е.) відбувалися бойові сутички поміж племенами та виникала майнова нерівність.
З появою заліза в VII-III ст. ст. до н. е. розклад первісно-общинного ладу посилюється. На території Прикарпаття в цей час жили різні за походженням групи населення. Одні з них за культурою були близькі до скіфських (кургани в Братишеві, Городниці, Комарові), інші - до фракійських (поселення в Бовшеві, Незвиську, Крилосі) племен. У II ст. до н. е.-III ст. н. е. у верхньому Подністров'ї і, зокрема, на території сучасної Івано-Франківщини жили землеробсько-скотарські племена дакійського походження, що залишили по собі пам'ятки липицької культури, вперше виявленої поблизу Верхньої Липиці Рогатинського району. В І ст. до н. е. на Прикарпатті з'являються сармати. В Острівці, наприклад, на Сарматському могильнику розкопано 14 поховань. У Незвиську, Репужинцях, Олешеві та деяких інших місцях виявлено рештки поселення й могильники племен пшеворської культури, що на початку н. е. прийшли сюди з басейну Вісли.
В III-V ст.ст. край освоювали землеробські слов'янські племена черняхівської культури, поширеної у II-VI ст. ст. на території Подніпров'я та у верхів'ї Південного Бугу. Поселення цієї культури досліджено в Бовшеві, Дем'янові, Незвиську, Острівці, Новоселівці та Усті. На більшості з них життя продовжувалось і в VI-VII ст.ст. Знахідки в багатьох місцях окремих римських і візантійських монет І-IV ст.ст., а також скарбів, що походять із сіл Виспи, Світанку, Сарників, Дубовиці, Заболотова, та поява гончарного посуду свідчать про широкий розвиток у цей час внутрішньої торгівлі, вказують на зв'язки Дніпровсько-Дністрянських земель з римськими провінціями.
В III-VI ст. ст. заселюються і передгірські райони Карпат. Тут живуть слов'янські племена - предки білих хорватів, переважно скотарів. їх курганні поховання досліджено близько в 20 селах Надвірнянського, Косівського та Коломийського районів. Згодом на Прикарпатті виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, яке в X ст. ввійшло до складу Київської Русі. Це сприяло швидкому розвиткові
краю, і населення тут побільшало. На території Івано-Франківської області відомо близько 50 пам'яток: поселень, могильників та городищ часів Київської Русі. Виникали тоді й міста. Багато з тих, що згадані в літописах, існують і досі. Найбільш відомим, далеко навіть поза межами Київської Русі, було місто Галич - одне з головних економічних, політичних і культурних центрів Київської Русі.
Коли Київська Русь розпалася на окремі феодальні володіння, на її південнозахідних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське князівства. В 40-х роках XII ст. Володимирко (Володимир