Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нещадного визиску зазнавало й міське населення, значна частина якого перебувала у феодальній залежності. В першій половині XVII ст. в Галицькому і Коломийському повітах з 55 міст і містечок 37 були власністю польських і українських магнатів, а два належали духовенству. Половина, а в багатьох містах та містечках переважна більшість жителів займалася сільським господарством і, як кріпаки, виконувала панщину та інші повинності у шляхетських фільварках. Значну частину (від 9 до 57 проц.) міського населення Галицької землі становили ремісники різних спеціальностей (ковалі, слюсарі, бондарі, муляри, теслярі, ткачі, кравці, солевари, пекарі тощо). Вони об'єднувалися в цехи.
Дальший розвиток сільського господарства, ремесла, зростання місті їх населення зумовили пожвавлення торгівлі. В середині XVII ст. у галицьких містах торгувало 10 проц. міщан. Предметами купівлі й продажу були хліб, худоба, ремісничі вироби, а також товари, привезені з Росії, Молдавії, Волощини, Угорщини та інших країн. Порівняно великими ремісничими й торговельними центрами стали Галич і Коломия. Ярмарки й торги відбувалися також у Снятині, Рогатині, Тлумачі, Косові, Болехові, Калуші. З другої половини XVII ст. в один з найбільших ремісничих, торговельних і культурних центрів Прикарпаття перетворюється місто Станіслав.
Польські королі в різний час надали ремісничо-торговому населенню 16 найбільших міст Галицького і Коломийського повітів самоуправління за т. зв. магдебурзьким
правом. Але магнати і шляхта, особливо свавільні королівські старости, всіляко його обмежували, стягували з міщан великі податки, примушували їх виконувати різні повинності.
Шоб міцніше закріпитися на землях Прикарпаття, Річ Посполита підтримувала польських, німецьких, вірменських купців і ремісників, надавала католикам різні пільги в торговельно-ремісничій, культурній та адміністративній діяльності. Галич, Коломия, Снятин, Рогатин, Калуш, Станіслав з їх міськими мурами, фортецями та військовими гарнізонами, а також феодальні замки Бурштина, Пнева, Рожнятова, Більшівців, Раківця стали опорними пунктами польсько-католицької колонізації краю.
Великої шкоди Прикарпаттю завдавали татарські й турецькі набіги, які були особливо спустошливими в 1498, 1520, 1589, 1594, 1621 та 1676 роках. Лише в кінці
XVI - на початку XVII ст. знищено 33 міста й багато сіл, десятки тисяч чоловік загнано в турецьку неволю. Міста Снятин, Галич, Коломию, Калуш, Тлумач, Тисменицю, Косів, Войнилів руйнували по кілька разів.
Татарсько-турецькі напади, як і польська колонізація, гальмували розвиток економіки й культури краю. Загарбники знищили багато цінних пам'яток матеріальної і духовної культури. Польські колонізатори переслідували діячів української культури, забороняли українську мову, звичаї, силою насаджували ненависну трудящим церковну унію, проголошену 1596 року в Бресті.
Трудяще населення Прикарпаття не мирилося з феодально-кріпосницьким і національно-релігійним гнобленням. Воно рішуче виступало проти поневолювачів. Антифеодальні повстання селян сталися в 1420, 1438, 1457, 1469 роках. Найбільшим виступом було повстання, яке почалося на Покутті під керівництвом селянина Мухи в 1490 році. Повстанці оволоділи рядом важливих районів Буковини, взяли Снятин, звідти рушили на Галич, Єзупіль, Рогатин. Вони громили феодальні маєтки, знищували панів. Тільки ціною великих зусйлїГпольському урядові вдалося в 1492 ропі придушити повстання.
Разом з селянами проти феодалів, міського патриціату і католицької церкви виступали й міщани. Ці виступи особливо посилюються в першій половині XVII ст. Великі повстання міщан і селян відбулися в Галичі в 1604 і в 1631 роках, у Коломиї - в 1613 році, у Снятині, Тлумачі, Рогатині і Більшівцях - у 40-х роках
Івано-Франківська область
Сторінка 5 з 29
XVII ст. від півланового господарства треба було вже відробляти 5-6 днів панщини на тиждень. «Панщина для хлопа,- писав пізніше Іван Франко,- значила ненастанну кривду, темноту, здичіння і втрату почуття людської гідності». Існували й позапанщинні повинності - толоки, повози, шарварки тощо. Селяни сплачували великі державні податки, терпіли від сваволі орендарів, постоїв шляхетських військ. Нещадного визиску зазнавало й міське населення, значна частина якого перебувала у феодальній залежності. В першій половині XVII ст. в Галицькому і Коломийському повітах з 55 міст і містечок 37 були власністю польських і українських магнатів, а два належали духовенству. Половина, а в багатьох містах та містечках переважна більшість жителів займалася сільським господарством і, як кріпаки, виконувала панщину та інші повинності у шляхетських фільварках. Значну частину (від 9 до 57 проц.) міського населення Галицької землі становили ремісники різних спеціальностей (ковалі, слюсарі, бондарі, муляри, теслярі, ткачі, кравці, солевари, пекарі тощо). Вони об'єднувалися в цехи.
Дальший розвиток сільського господарства, ремесла, зростання місті їх населення зумовили пожвавлення торгівлі. В середині XVII ст. у галицьких містах торгувало 10 проц. міщан. Предметами купівлі й продажу були хліб, худоба, ремісничі вироби, а також товари, привезені з Росії, Молдавії, Волощини, Угорщини та інших країн. Порівняно великими ремісничими й торговельними центрами стали Галич і Коломия. Ярмарки й торги відбувалися також у Снятині, Рогатині, Тлумачі, Косові, Болехові, Калуші. З другої половини XVII ст. в один з найбільших ремісничих, торговельних і культурних центрів Прикарпаття перетворюється місто Станіслав.
Польські королі в різний час надали ремісничо-торговому населенню 16 найбільших міст Галицького і Коломийського повітів самоуправління за т. зв. магдебурзьким
правом. Але магнати і шляхта, особливо свавільні королівські старости, всіляко його обмежували, стягували з міщан великі податки, примушували їх виконувати різні повинності.
Шоб міцніше закріпитися на землях Прикарпаття, Річ Посполита підтримувала польських, німецьких, вірменських купців і ремісників, надавала католикам різні пільги в торговельно-ремісничій, культурній та адміністративній діяльності. Галич, Коломия, Снятин, Рогатин, Калуш, Станіслав з їх міськими мурами, фортецями та військовими гарнізонами, а також феодальні замки Бурштина, Пнева, Рожнятова, Більшівців, Раківця стали опорними пунктами польсько-католицької колонізації краю.
Великої шкоди Прикарпаттю завдавали татарські й турецькі набіги, які були особливо спустошливими в 1498, 1520, 1589, 1594, 1621 та 1676 роках. Лише в кінці
XVI - на початку XVII ст. знищено 33 міста й багато сіл, десятки тисяч чоловік загнано в турецьку неволю. Міста Снятин, Галич, Коломию, Калуш, Тлумач, Тисменицю, Косів, Войнилів руйнували по кілька разів.
Татарсько-турецькі напади, як і польська колонізація, гальмували розвиток економіки й культури краю. Загарбники знищили багато цінних пам'яток матеріальної і духовної культури. Польські колонізатори переслідували діячів української культури, забороняли українську мову, звичаї, силою насаджували ненависну трудящим церковну унію, проголошену 1596 року в Бресті.
Трудяще населення Прикарпаття не мирилося з феодально-кріпосницьким і національно-релігійним гнобленням. Воно рішуче виступало проти поневолювачів. Антифеодальні повстання селян сталися в 1420, 1438, 1457, 1469 роках. Найбільшим виступом було повстання, яке почалося на Покутті під керівництвом селянина Мухи в 1490 році. Повстанці оволоділи рядом важливих районів Буковини, взяли Снятин, звідти рушили на Галич, Єзупіль, Рогатин. Вони громили феодальні маєтки, знищували панів. Тільки ціною великих зусйлїГпольському урядові вдалося в 1492 ропі придушити повстання.
Разом з селянами проти феодалів, міського патриціату і католицької церкви виступали й міщани. Ці виступи особливо посилюються в першій половині XVII ст. Великі повстання міщан і селян відбулися в Галичі в 1604 і в 1631 роках, у Коломиї - в 1613 році, у Снятині, Тлумачі, Рогатині і Більшівцях - у 40-х роках