Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З кінця 80-х років у Станіславі працював адвокатом український фольклорист, діалектолог і громадський діяч М. Й. Бучинський (1847-1903). Він збирав фольклорний матеріал для збірників М. Драгоманова, І. Рудченка та ін. Наукову цінність
має «Переписна М. Драгоманова з М. Бучинським 1871-1877 рр.», видана 1910 року М. Павликом. У реальній школі Станіслава викладав польську та українську мови письменник О. М. Левицький (1839-1903). Він писав поезії, перекладав українською мовою твори Г. Гейне, Й. В. Гете, Г. Лессінга.
Пожвавлення літературного життя в другій половині XIX ст. сприяло розвиткові театрального мистецтва.В 1867 році було створено польський національний театр на чолі з Мілошем Штенгалем. Проте театр не мав постійного приміщення і наступного року припинив своє існування. 1880 року з'явилося ще 2 аматорські театральні колективи. Але й вони не мали постійної сцени. І тільки пізніше в місті побудували приміщення для польського професійного театру імені О. Фредри. Його урочисто відкрили 18 квітня 1892 року.
Поряд з цим театром у 1896 році засновано українське співоче товариство «Станіславський Боян». Його організаторами були Р. Зарицький, І. Беликовський, Є. Якубович. Товариство перетворилося в один із кращих хорових колективів Галичини воно підтримувало постійні зв'язки з Наддніпрянською Україною. Головним диригентом його став відомий український композитор Д. В. Січинський (1865-1909). Він набув популярності завдяки багатьом пісням, написаним на слова Т.Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки та інших поетів. Січинський обробляв народні пісні, був автором опери «Роксолана». Разом з Є. Якубовичем він у 1902 році заснував музичну школу, яка в 1921 році перетворилася на філіал Вищого музичного інституту ім. Лисенка у Львові. Товариство «Станіславський Боян» опублікувало 22 випуски збірника «Музична бібліотека».
Розвиток суспільної думки й культурного життя на Прикарпатті в другій половині XIX - на початку XX ст. знаходив своє відображення в станіславській періодичній пресі. З 1870 по 1914 рік у місті виходило 33 періодичні видання. Але більшість з них були короткочасними, з незначним тиражем. Лише газета «Кур'єр Станіславський» виходила систематично, починаючи з квітня 1886 року. Засновником і першим її редактором був Агатон Гіллєр - один з керівників польського повстання 1863 року, автор двотомної історії Польщі.
З історією Станіслава була тісно пов'язана суспільно-політична й літературна діяльність І. Я. Франка. Письменник неодноразово приїжджав сюди, виступав з доповідями, читав свої твори. Тут він у 1883 році написав вірші «Не схиляй своє личко прекрасне», «Я й забув, що то осінь холодна», «Гей, рибачко, чорноока». У грудні 1884 року Франко брав активну участь у роботі першого з'їзду «Товариства руських жінок», що відбувся в Станіславі. Це товариство заснувала українська письменниця Наталія Кобринська. За безпосередньою участю Франка вона видавала в Станіславі альманах «Перший вінок», де були надруковані переважно твори українських демократичних письменників Галичини. Письменниця опублікувала також три випуски альманаха «Наша доля», навколо якого групувались прогресивні українські жінки. На сторінках альманаха було поміщено некролог з приводу смерті Фрідріха Енгельса.
Пізніше Каменяр не раз побував у Станіславі. 31 грудня 1890 року він виступав на шевченківському концерті з доповіддю про «Тополю» Т. Г. Шевченка. Разом з М. І. Павликом у 1892 році приїздив до міста, де за їх ініціативою відбулося віче радикалів. Виступаючи на цих зборах, вони обидва закликали трудящих боротися за загальне виборче право. В 1910 і 1914 роках І. Я. Франко у Станіславі читав свою поему «Мойсей».
Івано-Франківськ
Сторінка 6 з 21
реакційну роль церковної унії. У Львові були опубліковані його твори «Історія скиту Манявського» та «Опришки». У цій же гімназії працював український лексикограф, фольклорист і громадський діяч Євген Желехівський (1844-1885), який уклав двотомний «Українсько-німецький словник», побудований на західноукраїнській діалектній основі. У Станіславській гімназії здобули освіту Садок Барончавтор праць про українсько-вірменські зв'язки і монографії «Пам'ятки міста Станіслава», поет Мечислав Романовський - активний учасник польського повстання 1863 року, Антін Белікович - автор «Словника польсько-латинського», поет А. Л. Могильницький та інші. має «Переписна М. Драгоманова з М. Бучинським 1871-1877 рр.», видана 1910 року М. Павликом. У реальній школі Станіслава викладав польську та українську мови письменник О. М. Левицький (1839-1903). Він писав поезії, перекладав українською мовою твори Г. Гейне, Й. В. Гете, Г. Лессінга.
Пожвавлення літературного життя в другій половині XIX ст. сприяло розвиткові театрального мистецтва.В 1867 році було створено польський національний театр на чолі з Мілошем Штенгалем. Проте театр не мав постійного приміщення і наступного року припинив своє існування. 1880 року з'явилося ще 2 аматорські театральні колективи. Але й вони не мали постійної сцени. І тільки пізніше в місті побудували приміщення для польського професійного театру імені О. Фредри. Його урочисто відкрили 18 квітня 1892 року.
Поряд з цим театром у 1896 році засновано українське співоче товариство «Станіславський Боян». Його організаторами були Р. Зарицький, І. Беликовський, Є. Якубович. Товариство перетворилося в один із кращих хорових колективів Галичини воно підтримувало постійні зв'язки з Наддніпрянською Україною. Головним диригентом його став відомий український композитор Д. В. Січинський (1865-1909). Він набув популярності завдяки багатьом пісням, написаним на слова Т.Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки та інших поетів. Січинський обробляв народні пісні, був автором опери «Роксолана». Разом з Є. Якубовичем він у 1902 році заснував музичну школу, яка в 1921 році перетворилася на філіал Вищого музичного інституту ім. Лисенка у Львові. Товариство «Станіславський Боян» опублікувало 22 випуски збірника «Музична бібліотека».
Розвиток суспільної думки й культурного життя на Прикарпатті в другій половині XIX - на початку XX ст. знаходив своє відображення в станіславській періодичній пресі. З 1870 по 1914 рік у місті виходило 33 періодичні видання. Але більшість з них були короткочасними, з незначним тиражем. Лише газета «Кур'єр Станіславський» виходила систематично, починаючи з квітня 1886 року. Засновником і першим її редактором був Агатон Гіллєр - один з керівників польського повстання 1863 року, автор двотомної історії Польщі.
З історією Станіслава була тісно пов'язана суспільно-політична й літературна діяльність І. Я. Франка. Письменник неодноразово приїжджав сюди, виступав з доповідями, читав свої твори. Тут він у 1883 році написав вірші «Не схиляй своє личко прекрасне», «Я й забув, що то осінь холодна», «Гей, рибачко, чорноока». У грудні 1884 року Франко брав активну участь у роботі першого з'їзду «Товариства руських жінок», що відбувся в Станіславі. Це товариство заснувала українська письменниця Наталія Кобринська. За безпосередньою участю Франка вона видавала в Станіславі альманах «Перший вінок», де були надруковані переважно твори українських демократичних письменників Галичини. Письменниця опублікувала також три випуски альманаха «Наша доля», навколо якого групувались прогресивні українські жінки. На сторінках альманаха було поміщено некролог з приводу смерті Фрідріха Енгельса.
Пізніше Каменяр не раз побував у Станіславі. 31 грудня 1890 року він виступав на шевченківському концерті з доповіддю про «Тополю» Т. Г. Шевченка. Разом з М. І. Павликом у 1892 році приїздив до міста, де за їх ініціативою відбулося віче радикалів. Виступаючи на цих зборах, вони обидва закликали трудящих боротися за загальне виборче право. В 1910 і 1914 роках І. Я. Франко у Станіславі читав свою поему «Мойсей».