Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящу молодь до класових боїв гартували комсомольці. Вони об'єднувалися на підприємствах і в учбових закладах у гуртки і працювали під проводом комуністів.
Нового піднесення революційна боротьба досягла в 1923 році. Цього року в Станіславі відбулося 19 страйків. Трудящі вимагали поліпшення умов життя, підвищення заробітної плати. Вони одностайно заявляли про свою готовність «підтримати весь робітничий клас в його прагненні до усунення сучасного уряду».
Хоч станіславські комуністи працювали в підпіллі, але вони все більше посилювали свій вплив на робітників. Для зв'язку з трудящими вони використовували насамперед профспілки, через які організовували страйки, демонстрації та інші форми боротьби. З 17 профспілкових організацій міста наприкінці 1923 року 13 перебували під впливом КПЗУ.
У квітні 1924 року в Станіславі відбулась профспілкова конференція, на якій обрали міську раду профспілок. До її складу увійшли здебільшого комуністи та їх прихильники. Міська рада профспілок організувала кілька страйків. Півтора місяця страйкували деревообробники. Вони добилися підвищення зарплати на 20 проц., 8-годинного робочого дня для дорослих і 6-годинного для підлітків до 16 років. Приймати і звільняти трудящих з роботи дозволялося тільки за згодою профспілки. Незадоволені діяльністю міської профради, власті наприкінці 1924 року заборонили її і заарештували більшість її членів.
У боротьбі за маси комуністи також спирались на нелегальну комсомольську організацію. Восени 1924 року в Станіславі відбулась міська комсомольська конференція, Вона обрала міський комітет КСМЗУ, до якого увійшли кравець П. Рудзинський і слюсар Н. Гавскнехт, гімназист Б. Дудикевич. Комсомольці брали жваву участь у страйках, розповсюджували заборонену літературу, писали лозунги, вивішували червоні прапори, транспаранти.
Вплив на селянські маси околиць міста комуністи здійснювали насамперед через організацію «Сельробу». Вони впливали і на робітників, які входили до польських та єврейських соціал-угодовських партій. Ліві елементи цих партій блокувалися з комуністами в профспілках, на виборах до органів міського самоврядування та польського сейму. Разом з членами ППС лівиці комуністи у березні 1927 року організували міські збори робітників, на яких з промовою виступив член окружкому КПЗУ В. Я. Столярчук. Учасники цих зборів вимагали від уряду Польщі встановити добросусідські відносини з Радянським Союзом.
Під час виборів до органів місцевого самоврядування, що відбулися влітку 1927 року, революційні сили міста під керівництвом комуністів створили «блок робітничо-селянської єдності». На передвиборному мітингу в Станіславі виступав один з керівних діячів лівих профспілок Польщі Владислав Гомулка. Промовець критикував політику уряду Пілсудського, його терористичні дії проти комуністів, закликав трудящих до єдності. Яскраво виражений антифашистський характер мала й першотравнева демонстрація робітників міста в 1928 році. Власті кинули загони поліції, які разом з буржуазно-націоналістичними молодчиками розганяли демонстрантів. Між робітниками і поліцаями сталися криваві сутички.
В 1927-1929 рр. КПЗУ видавала в Станіславі 2 легальні газети «Наше слово» і «Морген».
Економічна криза, що розпочалася в 1929 році, ще більше загострила класову боротьбу. В місті часто відбувалися страйки, демонстрації. Трудящі вимагали роботи, підвищення заробітної плати, відкрито виступали проти фашистського режиму Пілсудського. Під час демонстрацій виголошувалися антиурядові лозунги, засуджувалася антирадянська кампанія польських фашистів та їх спільників - українських буржуазних націоналістів.
В процесі революційного руху комуністи зуміли досягти єдності дій робітничих організацій у масових політичних виступах проти фашистської диктатури. В січні 1935 року в Станіславі відбулась міжспілкова конференція, на якій створили комітет єдиного антифашистського фронту.
В 1937 році робітники Станіслава провели 28 страйків. Під час виступів вони часто захоплювали підприємства і тримали їх у своїх руках доти, поки
Івано-Франківськ
Сторінка 10 з 21
різний час були Г. Іваненко (Бараба), Т. Бандо, П. Лешега, В. Столярчук, А. Кон, М. Нашковський, С. Бойко, М. Бойчук та ін. В червні 1922 року відбувалася нарада членів міської парторганізації, на якій обрали міський комітет КПСГ. Під його керівництвом робота комуністів у масах набрала ще більш організованого характеру.Трудящу молодь до класових боїв гартували комсомольці. Вони об'єднувалися на підприємствах і в учбових закладах у гуртки і працювали під проводом комуністів.
Хоч станіславські комуністи працювали в підпіллі, але вони все більше посилювали свій вплив на робітників. Для зв'язку з трудящими вони використовували насамперед профспілки, через які організовували страйки, демонстрації та інші форми боротьби. З 17 профспілкових організацій міста наприкінці 1923 року 13 перебували під впливом КПЗУ.
У квітні 1924 року в Станіславі відбулась профспілкова конференція, на якій обрали міську раду профспілок. До її складу увійшли здебільшого комуністи та їх прихильники. Міська рада профспілок організувала кілька страйків. Півтора місяця страйкували деревообробники. Вони добилися підвищення зарплати на 20 проц., 8-годинного робочого дня для дорослих і 6-годинного для підлітків до 16 років. Приймати і звільняти трудящих з роботи дозволялося тільки за згодою профспілки. Незадоволені діяльністю міської профради, власті наприкінці 1924 року заборонили її і заарештували більшість її членів.
У боротьбі за маси комуністи також спирались на нелегальну комсомольську організацію. Восени 1924 року в Станіславі відбулась міська комсомольська конференція, Вона обрала міський комітет КСМЗУ, до якого увійшли кравець П. Рудзинський і слюсар Н. Гавскнехт, гімназист Б. Дудикевич. Комсомольці брали жваву участь у страйках, розповсюджували заборонену літературу, писали лозунги, вивішували червоні прапори, транспаранти.
Вплив на селянські маси околиць міста комуністи здійснювали насамперед через організацію «Сельробу». Вони впливали і на робітників, які входили до польських та єврейських соціал-угодовських партій. Ліві елементи цих партій блокувалися з комуністами в профспілках, на виборах до органів міського самоврядування та польського сейму. Разом з членами ППС лівиці комуністи у березні 1927 року організували міські збори робітників, на яких з промовою виступив член окружкому КПЗУ В. Я. Столярчук. Учасники цих зборів вимагали від уряду Польщі встановити добросусідські відносини з Радянським Союзом.
Під час виборів до органів місцевого самоврядування, що відбулися влітку 1927 року, революційні сили міста під керівництвом комуністів створили «блок робітничо-селянської єдності». На передвиборному мітингу в Станіславі виступав один з керівних діячів лівих профспілок Польщі Владислав Гомулка. Промовець критикував політику уряду Пілсудського, його терористичні дії проти комуністів, закликав трудящих до єдності. Яскраво виражений антифашистський характер мала й першотравнева демонстрація робітників міста в 1928 році. Власті кинули загони поліції, які разом з буржуазно-націоналістичними молодчиками розганяли демонстрантів. Між робітниками і поліцаями сталися криваві сутички.
В 1927-1929 рр. КПЗУ видавала в Станіславі 2 легальні газети «Наше слово» і «Морген».
Економічна криза, що розпочалася в 1929 році, ще більше загострила класову боротьбу. В місті часто відбувалися страйки, демонстрації. Трудящі вимагали роботи, підвищення заробітної плати, відкрито виступали проти фашистського режиму Пілсудського. Під час демонстрацій виголошувалися антиурядові лозунги, засуджувалася антирадянська кампанія польських фашистів та їх спільників - українських буржуазних націоналістів.
В процесі революційного руху комуністи зуміли досягти єдності дій робітничих організацій у масових політичних виступах проти фашистської диктатури. В січні 1935 року в Станіславі відбулась міжспілкова конференція, на якій створили комітет єдиного антифашистського фронту.
В 1937 році робітники Станіслава провели 28 страйків. Під час виступів вони часто захоплювали підприємства і тримали їх у своїх руках доти, поки