Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коломия

Сторінка 3 з 18
Населення міста, як на той час, було численним. Тут, крім шляхти і католицького духовенства, мешкало понад 300 сімей міщан (приблизно 4 тис. чоловік). Внаслідок турецько-татарського нападу 1589 року воно дуже зменшилося. Мешканці, які врятувалися, та нові поселенці вирішили за краще будуватися на новому місці, а не над самим Прутом. У 1606 році вони добилися на це дозволу. В люстрації 1616 року йде мова про потребу
дальшого зміцнення оборонних споруд Коломиї та будівництво ратуші. Але й на цей час місто було відбудовано тільки частково. Щоб зміцнити Коломию як прикордонне укріплення, королівський уряд відписав на користь міста подимний податок із сіл Верхнього Березова та Нижнього Березова,
до війтівства Коломиї було відписано село Матеївці, а до самого міста - село Корнич.
Незважаючи на чужоземне панування й засилля католицизму, колонізаторську політику королівського уряду, населення Покуття зберегло рідну мову, створило справжні перлини духовної й матеріальної культури. Протягом століть освіту тримало в руках духовенство. Але в той же час до неї прагнули кращі представники народу. Книги першодрукаря Івана Федорова потрапляли і сюди. Відомо, що у 1574 році Іван Шпак з Коломиї був винен йому за книжки 20 талярів. До цікавих літературних пам'яток рубежу XVII-XVIII ст. ст. належить жартівливий вірш: «Був собі Грицько, родом з Коломиї». На Покутті зберігся рукопис того часу - військово-пригодницька повість «Александрія».
В часи найвищого розквіту цехового ремесла в Польщі (XVI - першій половині XVII ст.) навіть у спустошеній Коломиї з'явилися ремісники нових спеціальностей - мулярі, теслі, мечники, аптекарі тощо.
Хоча протягом 1617-1626 рр. татарські орди тричі нападали на Коломию, відбудова її йшла інтенсивно. Місто укріпили валом, побудували нові брами. Коломийське староство перейшло в той час до рук магнатів Потоцьких, які володіли великими маєтками на Покутті. Вони були зацікавлені у зміцненні тут своїх позицій. Тому велику увагу приділяли укріпленню Коломиї.
В місті швидко відновлювалося життя. Розвивалися сільське господарство, різні промисли і торгівля. Вже в 1627 році тут працювали 84 ремісники.
Становище міського населення в Речі Посполитій у XVII-XVIII ст. ст. погіршувалося внаслідок загального наступу магнатів і шляхти на міста, особливо на королівські. Проявлялася тенденція шляхти не тільки до захоплення торгівлі, а й до зосередження в своїх руках виробництва і витіснення ремісників. Трудові верстви виступали проти соціального гніту, зловживання властей. Значного піднесення боротьба в місті досягла в 1613 році, коли до Коломиї вступив загін запорізьких козаків на чолі з полковником Топоровським. Звідси козаки нападали на шляхетські маєтки і католицькі монастирі. Жителі Коломиї розправилися з шляхтичем Т. Блудницьким. Галицька шляхта зробила невдалу спробу знову оволодіти містом. Дрібні ж українські шляхтичі допомагали козакам, зокрема, родина Березовських, які проживали в різних місцях на Покутті. Коли козаки відійшли на Запоріжжя, польський уряд помстився місцевому населенню за допомогу їм. Березовських позбавили шляхетських титулів, оголосили поза законом і піддали вигнанню. Коломийського міщанина Ференца Горбача стратили.
Велику увагу королівські урядовці приділили укріпленню Коломиї, посиленню шляхетського війська. Водночас шляхта придушувала найменший прояв опору. Чужоземні міщани, що переважали в магістраті, цілком підтримували уряд. Очевидно, тому заворушення міщан під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. не переросли в повстання, як в інших містах Прикарпаття.
В умовах кризи феодально-кріпосницької системи і занепаду Речі Посполитої в другій половині XVII-XVIII ст. ст. місто майже не розвивалося. В економіці Коломиї значну роль ще відігравала торгівля сіллю. Мешканці Коломиї торгували сіллю навіть на Наддніпрянській Україні. Чумакували тут і жителі Лівобережної України. Цим шляхом надходили до Коломиї товари, виготовлені руками майстрів з Наддніпрянщини та Росії,- свити, кожухи, шапки, московська китайка тощо. Чумаків, які вивозили звідси сіль, називали коломийцями. В одному лише Ніжині в 1666 році проживало 18 коломийців.


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Коломия