Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коломия

Сторінка 10 з 18
Організовано пройшов страйк трикотажників у 1929 році, яким керували комуніст Грицуляк та комсомолець Володимир Геник. З нагоди 13-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції в місті проведено 7 листопада 1930 року масову демонстрацію. Її учасники пройшли з червоними прапорами; біля військових казарм було розкидано комуністичні листівки, а на мурах з'явилися написи червоною фарбою: «Хай живе диктатура пролетаріату!», «Хай живе КПЗУ!». В 1931 році в Коломиї відбулися
першотравнева та в серпні - політична антивоєнна демонстрації.
Коломийський окружком КПЗУ був одним з найбільших, він об'єднував 21 осередок, у т. ч. селянських - 14 і робітничих - 74. Підпільну роботу комуністів Коломийського округу в 1931 році очолювала О. В. Коцко. Активними партійними працівниками в цей період були Д. І. Лазорко, К. С. Козловський, М. С. Фенчук, П. Д. Остафійчук, М. Підлетейчук, М. М. Семенчук, О. М. Туринський, І. Я. Томенко, Д. Ю. Козоріз та ін. Серед комсомольців вели невтомну роботу М. В. Соляк, І. Яремець, В. С. Геник, О. Я. Сенюк, Ю. Дрогобичер та інші.
Значною подією в революційній боротьбі трудящих Коломиї і всього Покуття був великий і тривалий страйк килимарів у січні 1934 року, яким керував Коломийський ОК КПЗУ. Килимарі вимагали підвищення заробітної плати, забезпечення їх нафтою та поліпшення умов праці. В страйку взяли участь 4 тис. халупників, він тривав до кінця місяця і закінчився їх перемогою.
Комуністи розповсюдили 1934 року в місті багато першотравневих листівок. Поліція заарештувала 23 чоловіка. Політв'язні відзначали Першотравень 1936 року страйком, в усіх камерах цього дня співали «Інтернаціонал».
В 1935 році в Коломиї створено комітет єдиного фронту, який згуртовував комуністів та революційну частину інших організацій у спільній боротьбі проти фашизму і війни. Коли почалася громадянська війна в Іспанії, секретар Коломийського окружкому КСМЗУ Юліуш Дрогобичер добровільно поїхав до Іспанії, тут він загинув у боях з фашистами під Барселоною.
Всупереч забороні польської влади, в 20-30-х роках трудящі Коломиї під керівництвом комуністів і комсомольців широко відзначали день пам'яті
В. І. Леніна. Вони вшановували також пам'ять К. Лібкнехта і Р. Люксембург. Під час виборчих кампаній коломийська друкарня нелегально випускала велику кількість комуністичної літератури, яка надходила у Львів, а звідти розповсюджувалася по всій Західній Україні.
1936 року відбувся страйк коломийських цегельників. Про їх життя розповідав старий робітник П. Дроздюк, який з дванадцяти років працював на цегельні. «Хазяї заводу визискували робітників, як хотіли. Платили нам мало, та й то невчасно. Часто замість злотих давали неходові товари, залежалі на складах костюми, продукти. А як було нестерпно важко працювати! О четвертій годині ранку я вже був на ногах і біг на завод. Цілий день робив, мов кінь. Повертався з роботи після восьмої години вечора і падав, як сніп, на нари, засинав здебільшого без вечері. Жили ми в бараках, у яких кишіли блохи і клопи. На роботі робітники задихалися від газів у кільцевих печах. Перевтома, постійні недоїдання сумним карбом лягали не лише на робітників, а й на їх дітей. Діти росли кволими, блідими, нерідко вмирали». Великий, т. зв. окупаційний страйк робітників комунальних підприємств міста відбувся у травні 1937 року. В ньому активну участь взяли жінки. Страйкарі оголосили голодовку, вдень і вночі сиділи на робочих місцях, виставивши транспаранти: «Страйк окупаційний, підтриманий голодовкою». Після тижня боротьби страйкуючі добилися певного підвищення заробітної плати. Робітники Коломиї терпіли від хронічного безробіття. За офіційними даними, в 1933 році налічувалося 800 безробітних, в 1935 - 1000, в 1938 році - 799.
Про охорону здоров'я трудящих мало дбали. В лікарні працювало лише 2 лікарі і 5 медсестер. Крім цього, існували ще 3 філантропічні амбулаторії, де хворих здебільшого доглядали черниці. Приватні лікарі брали велику плату за медичну допомогу. Особливо багато мешканців міста гинуло від туберкульозу; 1933 року з 50 хворих на туберкульоз померло 43, 1936 року з 59 померло 506.
Окупаційні власті намагалися залякати трудящих репресіями, послабити їхню боротьбу проти експлуатації. В Коломиї не раз влаштовувалися судові розправи над страйкарями і, зокрема, над комуністами. В 1936 році відбулися т. зв. процеси тридцяти одного та сорока трьох, в 1937 році -


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Коломия