Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коломия

Сторінка 8 з 18
наступних вічах висувалися вимоги загального виборчого права, запровадження української мови в школах, відкриття української вчительської семінарії, а також деякі економічні вимоги. В липні 1893 року в місті відбулися перші збори радикального товариства «Народна воля». Головою його одностайно обрали І. Франка.
В 90-х роках розгорнулася страйкова боротьба коломийських робітників. 1895 року відбувся страйк робітників харчових підприємств. Найбільш масово й організовано пройшли страйки цегельників, столярів і бляхарів у 1897 році. Робітники швейних майстерень страйкували в 1898 і 1900 роках. Страйкарі поряд з економічними висували й політичні вимоги. Велику роль у розгортанні революційного руху в Коломиї відігравала революційна література російських соціалдемократів, зокрема ленінська «Искра», яку одержував М. І. Павлик. На початку 1904 року хвиля робітничих страйків прокотилася по коломийських підприємствах. Особливе піднесення революційного руху в місті почалося під впливом першої буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. у Росії. 2 лютого 1905 року робітники провели демонстрацію. 5 лютого віче в Коломиї вітало «борців за свободу в Росії». Після зборів відбулася демонстрація під лозунгами: «Геть самодержавство!», «Хай живе російська революція!». 15 листопада 1905 року в Коломиї проведено масове віче й демонстрацію, 28 листопада почався загальний політичний страйк, 18 січня 1906 року в місті скликали окружне віче й провели маніфестацію з участю 8 тис. селян. Революційні виступи трудящих міста не припинялися до початку першої світової війни.
В роки першої світової війни Коломия та її околиці стали ареною жорстоких боїв. Російські війська тричі оволодівали містом - у вересні 1914 року,
у травні 1915 та в червні 1916 й перебували тут до липня 1917 року.
Трудящі Коломиї та російські солдати радо вітали Лютневу революцію в Росії. На центральній площі біля ратуші відбувся багатолюдний мітинг, на який солдати вийшли з лозунгом «Хай живе вільна Росія!».
Велика Жовтнева соціалістична революція вплинула на піднесення революційної боротьби трудящих Коломиї. Перші виступи відбулися в кінці 1917 - на початку 1918 року. Коломийський пролетаріат рішуче боровся проти війни, селяни вимагали розподілу поміщицької землі. У березні 1918 року понад 1000 бідняків, які терпіли велику скруту, влаштували демонстрацію перед будинком старости.
У квітні та жовтні 1918 року в Коломиї спалахнули т. зв. голодні бунти. За участь у них було віддано до суду 11 жінок. В лютому 1919 року сталося заворушення солдатів т. зв. Української галицької армії, було створено першу солдатську Раду, яка своїм наказом примусила коменданта Коломиї залишити місто. В цей же час народне віче в Коломиї прийняло резолюцію з вимогою приєднання Східної Галичини до Радянської України.
Навесні 1919 року з ініціативи передових робітників у місті створено робітничу Раду. 1 травня 1919 року пройшли загальноміська демонстрація та мітинг під лозунгом «Геть буржуазну Національну раду!». 4 травня в Коломиї відбулося віче представників усього Покуття, учасники якого висловилися проти антинародної влади. Навіть солдати частин УГА (коломийських куренів) відмовлялися воювати проти радянських військ, що змушений був визнати один з командуючих армією ЗУНР.
Чимало мешканців Коломиї переходило кордон і вступало до лав Червоної Армії, зокрема робітник Коломийського цегельного заводу М. О. Білоскурський (згодом радянський генерал), колишні учні коломийської гімназії В. І. Порайко, Г. Г. Кушнірук, Г. Гоцуляк, І. В. Ткачук, С. О. Мельничук, А. Д. Баб'юк (Мирослав Ірчан), М. Т. Заячківський (Косар). Всі вони згодом взяли активну участь у соціалістичному будівництві на Радянській Україні.
Після загарбання Галичини буржуазно-поміщицькою Польщею боротьба народних мас проти іноземної окупації розгорнулася з новою силою. Влітку 1919 року поблизу Коломиї діяли партизанські загони, об'єднані у великі повстанські полки. На чолі їх був ревком, який стояв на радянській платформі. Повстанці розгромили посилену охорону залізничного мосту через Прут, порушили телефонний зв'язок, висадили в повітря склад, підірвали залізничну колію. Для боротьби з революційними виступами польський уряд в 1920 році запровадив у Коломиї польовий суд, який застосовував смертні вироки.


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Коломия